Відкрити головне меню

Гіркін Ігор Всеволодович

І́гор Все́володович Гі́ркін (рос. Игорь Всеволодович Гиркин, псевдо Ігор (Іванович) Стрєлков, «Стрєлок»; нар. 17 грудня 1970(19701217)) — відставний офіцер збройних сил РФ, колишній полковник ФСБ, на думку Харківської правозахисної групи, воєнний злочинець. [⇨] Активний учасник Російської збройної агресії проти України в Криму та на Донбасі на стороні Росії, а також низки інших воєн: у Придністров'ї, Боснії, Чечні. Керівник руху «Новоросія» з 2014 року, глава «Комітету 25 січня».

Ігор Всеволодович Гіркін
Игорь Всеволодович Гиркин
Igor Ivanovich Strelkov Yekaterinburg1.JPG
Ім'я при народженні рос. Игорь Всеволодович Гиркин
Прізвисько Стрєлок
Народження 17 грудня 1970(1970-12-17) (48 років)
Москва
Російська РФСР
Громадянство Росія Росія
Освіта Московський історико-архівний інститут[d]
Партія Комітет 25 січня[d]
Звання RAF A F5-Polkovniken after2010h.png
Полковник запасу
Командування Протистояння у Слов'янську
Війни / битви Придністровський конфлікт
Боснійська війна
Перша чеченська війна
Друга чеченська війна
Війна на сході України
Автограф Signature of Igor Strelkov.jpg
Нагороди Hero of the Donetsk People's Republic medal.png
icorpus.ru
novorossia.pro
Гіркін Ігор Всеволодович у Вікісховищі?
У 2014 році

Після початку російської інтервенції до Криму Гіркін очолював диверсійний загін, організовував збір кримських депутатів для призначення референдуму, командував штурмом фотограмметричного центру у Сімферополі. У квітні 2014 року із своїм загоном перетнув кордон України в Донецькій області, керував захопленням Слов'янська, розпочавши таким чином війну на Донбасі.[1] Став першим міністром оборони маріонеткової ДНР (16.05.2014—14.08.2014), головнокомандувачем «Армії Новоросії». У серпні 2014 року, одночасно із початком вторгнення російських регулярних військ на Донбас, виїхав назад у Росію.

СБУ та ГПУ порушили проти Гіркіна справи за тероризм, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, катування і умисні вбивства. [⇨]

У 2019 році Нідерланди оголосили Гіркіна у міжнародний розшук як особу, причетну до збиття Боїнга MH-17. [⇨]

ЖиттєписРедагувати

 
Країни, в яких Ігор Гіркін потрапив під санкції

Згідно з інформацією, поширеною в російських джерелах, народився у Москві, здобув освіту в Московському історико-архівному інституті як історик. Проходив строкову службу у збройних силах, отримав звання прапорщика[2][3]. З 1989 року захоплюється військової реконструкцією та історією Білого руху[4][5][6].

Війна у Придністров'їРедагувати

Як російський «доброволець» брав участь у сепаратистських виступах в Придністров'ї в червні-липні 1992 року (доброволець 2-го взводу Чорноморського козачого війська, Кошніца — Бендери).[2]

Війна на БалканахРедагувати

Брав участь у Боснійській війні з листопада 1992 по березень 1993 року включно (2-й Російський добровольчий загін, 2-га Подрінська легкопіхотна і 2-га Маєвицька бригади Війська Республіки Сербської, Вишеград — Прибій).[2]

Війна у ЧечніРедагувати

Як офіцер збройних сил РФ брав участь у війні у Чечні (166-та гвардійська окрема мотострілецька бригада, березень-жовтень 1995 року, і в частинах спеціального призначення з 1999 по 2005 рр.), виконував спеціальні завдання в інших регіонах Росії[2].

За даними правозахисників, Ігор Стрєлков у 2001 році, будучи офіцером 45-го розвідувального полку спеціального призначення, був причетний до серії викрадень людей у Чечні, в районі селищ Хатуні, Махкети і Тевзені. Викрадені особи досі вважаються зниклими безвісти[7].

Згідно інтерв'ю генерал-майора ФСБ Г. Казанцева, московське Управління ФСБ «розробляло» Гіркіна (слідкувало за ним), він був фігурантом «оперативному обліку» (нагляду) як член екстремістського гуртка російських монархістів. В 1995 році ФСБ вирішила завербувати («запросити на роботу») Гіркіна, після чого він був відправлений із випробувальним завданням у Чечню. Оперативну справу монархістської групи було «закрито». За словами Г. Казанцева, Гіркін виділявся серед решти співробітників вмінням писати доповіді «правильною мовою» і без орфографічних помилок, а також гарною пам'яттю на історичні події[8].

Робота на МалофєєваРедагувати

За інформацією британської BBC, останнє місце служби — управління по боротьбі з міжнародним тероризмом 2-ї служби ФСБ Росії[9]. За деякими відомостями, після виходу у відставку працював начальником служби безпеки інвестиційного фонду «Маршал-Капітал» російського підприємця Малофєєва[10].

Російська агресія проти УкраїниРедагувати

Ігор Гіркін відвідував Україну у складі делегації РПЦ на чолі з патріархом московським Кирилом, яка привезла «Дари волхвів» до Криму взимку 2014 року[11][12][13]. За даними СБУ, Гіркін неодноразово бував в Україні.

26 лютого 2014 року востаннє легально перетинав кордон України, коли прилетів рейсом Шереметьєво—Сімферополь. У ніч на 27 лютого відбулося захоплення Верховної ради АРК російськими спецпідрозділами, у тому числі й бійцями 31-ї десантно-штурмової бригади.

18 березня 2014 року підрозділ під командуванням Гіркіна штурмував фотограметричний центр у Сімферополі. Унаслідок штурму загинув військовослужбовець Збройних сил України Сергій Кокурін[14][15].

На початку квітня Гіркін (Стрєлков) знайомиться у Сімферополі з Арсеном «Моторолою» Павловим під час набору групи вторгнення на Донбас[16][17].

13 квітня 2014 року диверсійна група Гіркіна із понад 30 осіб вчинила збройний напад на співробітників СБУ поблизу Слов'янська, під час якого один співробітник СБУ загинув і троє були поранені. Причетний до викрадення інспекційної групи ОБСЄ під Слов'янськом. Організував незаконне утримання військовослужбовців 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ВДВ ЗС України у Слов'янську 16 квітня 2014 року. Група під керівництвом Гіркіна організувала викрадення, катування та вбивство депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака, студента КПІ Юрія Поправка та Юрія Дяковського[18][19].

28 квітня 2014 року Служба безпеки України оприлюднила персональні дані Ігоря Гіркіна, до того часу відомого лише під вигаданим прізвищем «Стрєлков». За даними спецслужби, Гіркін зареєстрований у Москві за адресою Шенкурський проїзд, будинок 8-б, кв. 136. Знімальна група ТСН побувала в зазначеному будинку. Сусіди під час опитування впізнали і підтвердили проживання Гіркіна за цією адресою[20].

На той час ЗМІ в Україні повідомляли, що Гіркін підпорядковувався ГРУ,[21] проте за власним зізнанням, він раніше працював у ФСБ.[22]

Звинувачення у вбивствахРедагувати

25 липня 2014 боснійське видання Klix.ba[bs] звинуватило Гіркіна у причетності до вбивства 3000 людей під час боснійської війни. На їхньому сайті була опублікована фотографія молодого Гіркіна в камуфляжній формі з автоматом Калашникова в руках. Фотографія зроблена в 1992 році в місті Вишеград на сході Боснії. Поруч із ним стоїть ще один російський найманець і Бобан Інджіч (Boban Inđić). Останній, на думку експертів, причетний до викрадення 18 боснійських мусульман. Усі вони після тортур були вбиті. Того року жертвами різанини стали більш 3000 місцевих жителів. Боснійські ЗМІ наводять слова колишнього офіцера Армії Республіки Боснії і Герцеговини Азіза Тафро, який вивчає волонтерство з Росії та Сербії. Він підтвердив, що Гіркін брав участь у бойових діях на боці сербів. За деякими даними, Стрєлков спочатку воював у Вишеграді, а потім був переведений в Сараєво.[23][24][25][26]

Кримінальні провадженняРедагувати

Злочини проти УкраїниРедагувати

28 квітня 2014 року Служба безпеки України розпочала кримінальне провадження за фактом організації умисного вбивства та вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, проведення диверсійно-підривної діяльності, а також організації масових заворушень на території східних областей України. Інкримінується низка злочинів, зокрема напад на співробітників СБУ 13 квітня 2014, під час якого загинув Геннадій Біліченко, напад на військовослужбовців 25 ОПДБр 16 квітня 2014 року, причетність до вбивства депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака.[27][28][29]

21 травня 2014 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом створення терористичної організації та скоєнні терористичних актів на території України.[30][31]

24 жовтня 2014 року Генеральна прокуратура України погодила повідомлення про підозру Гіркіну за фактом організації викрадення людини, катування та умисного вбивства. Кримінальне провадження розслідує убивство українських активістів Юрія Поправки, Володимира Рибака та Юрія Дяковського.[32]

Збиття Боїнга MH-17Редагувати

У червні 2019 року поліція Нідерландів, на запит комісії, що розслідує збиття Боїнга MH-17, оголосила Ігоря Гіркіна у міжнародний розшук.[33][34]

Оцінки діяльностіРедагувати

  • У листопаді 2014 в інтерв'ю газеті «Завтра» Гіркін заявив, що саме його загін розпочав збройне протистояння на Донбасі, хоча доти і українська армія, і місцеві бойовики уникали активних дій, і «все закінчилося би як в Одесі, у Харкові»[35].
  • За оцінками Срджа Павловіча з openDemocracy, участь Гіркіна у Боснійській війні відбилася на його поведінці в Україні. Гіркін копіював дії сербського польового командира Желько Ражнатовича «Аркана»: тероризував місцеве цивільне населення задля досягнення своїх військових цілей. Повторюючи за сербським ватажком, Гіркін описує свою боротьбу, користуючись націоналістичними та релігійними термінами, і бачить себе рятівником нації.[36]
  • Харківська правозахисна група назвала Гіркіна відповідальним за вчинення воєнних злочинів на Донбасі. Серед них: використання мирного населення як живого щита, нараження мирних жителів на обстріли, а також винесення позасудових вироків про страти. Сам Гіркін свідчить про 4 таких страти, а також згадує про убивства «українських шпигунів і диверсантів».[37]

СкандалиРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Гіркін про Путіна, Om TV, опубліковано 11 березня 2017 року.
  • 14 квітня 2015 року Гіркін виступив в Російській академії народного господарства і державної служби при президенті РФ з лекцією на тему «Геополітичні конфлікти на пострадянському просторі». Його виступ перед студентами спричинив скандал у соціальних мережах, російський публіцист і філолог Гасан Гусейнов розкритикував рішення державної академії надати майданчик для виступу настільки неоднозначній фігурі, як Ігор Стрєлков:[38]
Завдяки виступу перед студентами РАНГіДС, МДУ та МДІМВ, який модерував аж цілий декан або завкафедрою політології політичного управління, Гіркін-Стрєлков плавно переходить з головорізів до публіцистів.
— Гасан Гусейнов

Цікаві фактиРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  «А ТЄЛО ПЄЛО», OrestLutiy, опубліковано 9 травня 2016 року.

Інтерв'юРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/02/150205_donbas_ato_total_summary_vc
  2. а б в г Александр Гришин (29 апреля 2014). В бой за Донбасс идёт господин реконструктор!. Комсомольская правда. Процитовано 2014-05-04. 
  3. http://star-town.ru/man/18-man/2456-strelkov.html. Архів оригіналу за 19 травень 2014. Процитовано 18 травень 2014. 
  4. Реконструктор.рф — военная и гражданская история и реконструкция XV, XVII-XVIII-XIX веков
  5. bmpd.livejournal.com — Реконструкторы против Киева[неавторитетне джерело]
  6. Бессмертный прапорщик Стрелков-Гиркин-Маклауд
  7. Цензор.НЕТ. Командир террористов Стрелков причастен к похищениям людей в Чечне в 2001 году, - российский правозащитник. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-04-14. 
  8. Генерал ФСБ: «Стрелков в Украине действовал на 90 % по собственной инициативе». — «Независима газета», 19.12.2014
  9. Рафаэль Сааков. Донецкий сепаратист Пушилин: нас объединяет русский мир BBC, 30.04.2014.
  10. Киевский Патриархат обвинил представителей Московского Патриархата в поддержке терроризма. Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. 15 мая 2014. Процитовано 2014-05-16. 
  11. Братоубийственную войну на Востоке Украины благословил российский патриарх Кирилл. Процитовано 2016-09-09. 
  12. Цензор.НЕТ. ПЕРВЫЙ БОЙ АТО 13 АПРЕЛЯ 2014-ГО (ru-RU). Процитовано 2016-09-09. 
  13. ТСН-тиждень, 18 травня 2014
  14. Игорь Стрелков: Если бы мы остались в Славянске, то через неделю, максимум через две, Донецк бы пал: «Но после боя за картографическую часть, когда двое погибло (а я этим боем командовал), рота была расформирована, люди разъезжались.»
  15. Бородай: «Стрелков по факту уже воюет на стороне противника»: «.. Крым полковник Стрелков покинул „униженным и оскорбленным“. Игорек под конец той короткой эпопеи ухитрился изрядно „накосячить“ и даже ожидал своего ареста российскими правоохранительными органами.»
  16. Цензор.НЕТ. САМЫЙ ЗНАМЕНИТЫЙ РОССИЙСКИЙ ТЕРРОРИСТ - ЧЕМ ИЗВЕСТЕН И ПОЧЕМУ БЫЛ УБИТ АРСЕН ПАВЛОВ?. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2016-10-18. 
  17. Strelkov_i_iwrote, 2016-10-17 15:33:00 Strelkov_i_i Strelkov_i_i 2016-10-17 15:33:00. Арсен Павлов. Процитовано 2016-10-18. 
  18. СБУ: Встановлено реальне ім'я офіцера ГРУ ЗС РФ, який діє в Україні під іменем Ігоря Стрєлкова (позивний «Стрєлок»). Архів оригіналу за 2 травень 2014. Процитовано 2 травень 2014. 
  19. У Слов'янську на місці вбитих депутата і студента знайшли третє закатоване тіло. Джерело: fakty.ictv.ua
  20. ТСН знайшла домівку Стєлкова у Москві і поспілкувалась з його сусідами
  21. Полковник ГРУ из Славянска Гиркин воевал против Наполеона и за белгогвардейцев. 2014-04-28. Процитовано 2018-02-04. 
  22. Стрєлок на камеру зізнався, що працював на ФСБ. Українська правда (uk). Процитовано 2019-05-30. 
  23. Vele, Faruk (2014-07-25). Vođa ukrajinskih separatista Igor Girkin se 1992. slikao u Višegradu očišćenom od Bošnjaka. Klix.ba. Архів оригіналу за 2014-07-26. Процитовано 2014-07-26. (босн.)
  24. Меццофиоре, Джанлука (2014-07-25). Игорь Стрелков — главный подозреваемый в уничтожении лайнера МН17, связан с кровавой расправой над 3000 боснийских мусульман в 1992 году. Переводика. Архів оригіналу за 2014-07-26. Процитовано 2014-07-26. «Фотография, на которой можно видеть молодого Игоря Гиркина (известного под псевдонимом - «Игорь Стрелков») в Вишеграде, вместе с другим российским наемником и Бобаном Индичем, членом сербской бригады, которая осаждала город, связывает ветерана и советской и российской армий с резнёй боснийских гражданских лиц (боснийских мусульман)» (рос.)
  25. СМИ обвинили одного из лидеров ДНР Игоря Стрелкова в участии в резне боснийцев. Эхо Москвы. 2014-07-26. Архів оригіналу за 2014-07-26. Процитовано 2014-07-26. (рос.)
  26. Variyar, Mugdha (2014-07-26). MH17 Air Crash Suspect Linked to 1992 Massacre of Bosnian Muslims. International Business Times. Архів оригіналу за 2014-07-26. Процитовано 2014-07-26. (англ.)
  27. ГРУ наказало "Стрєлку" здійснити масштабну диверсію в Україні. Відео - 28.04.2014 21:24 — Новини Укрінформ. web.archive.org. 2018-01-26. Процитовано 2019-05-30. 
  28. СБУ: під призвищем Стрєлков диверсантами на Донеччині командує полковник ГРУ РФ Гіркін. tyzhden.ua (uk). Процитовано 2019-05-30. 
  29. У СБУ розповіли про вбивство депутата з Горлівки — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua). 2014-04-23. Процитовано 2019-05-30. 
  30. Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти «міністра оборони ДНР» Гіркіна-Стрєлкова
  31. Самопроголошеному міністру оборони «ДНР» І. Стрєлкову інкримінується створення терористичної організації та вчинення терактів в Україні. Генеральна прокуратура України. Процитовано 2019-05-30. 
  32. Генпрокуратура погодила повідомлення про підозру І. Гіркіну та І. Безлеру. Генеральна прокуратура України. Процитовано 2019-05-30. 
  33. Four charged with murder for downing flight MH17 (en-GB). 2019-06-19. Процитовано 2019-06-22. 
  34. Arrest warrants issued for Ukraine plane attack suspects. RFI (en-GB). 2019-06-19. Процитовано 2019-06-22. 
  35. «Кто ты, „Стрелок“?»
  36. Commander Strelkov’s Bosnian Connection. openDemocracy. Процитовано 2019-05-30. 
  37. Halya Coynash, Russian Donbas militant leader Girkin admits to using civilians as human shields & other war crimes(англ.) // Харківська правозахисна група, 29 травня 2019
  38. Бі-бі-сі: Промова Стрєлкова-Гіркіна в московській академії спричинила скандал
  39. Гиркин может быть причастен ко взрывам домов в России в 1999 году (рос.)
  40. Гиркин мог быть причастен к взрывам домов в России Архівовано 28 липень 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  41. Мухарский: Сначала к нам приходит Киркоров и «Любэ», а за ними вламываются с автоматами Гиркин с Моторолой. ВИДЕО. Архів оригіналу за 2 березень 2017. Процитовано 1 березень 2017. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати