Вікіпедія

366-й гвардійський мотострілецький полк (СРСР)

військова частина

366-й гвардійський мотострілецький полк (рос. 366-й гвардейский мотострелковый полк) — мотострілецька частина Радянської Армії та Об'єднаних Збройних Сил Співдружності Незалежних Держав, яка існувала у 1964—1992 роках. Полк перебував у складі 23-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

366-й гвардійський мотострілецький полк
Зображення
Країна  СРСР
Місце розташування Шамкір
Ханкенді
Військова база Вазіані
Отримані відзнаки
орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня

Військовослужбовці полку взяли участь у Ходжалинській різанині 26 лютого 1992 року, 11 березня полк розформували.

Історія переформувань

ред.
  • 3-тя Туркестанська кавалерійська дивізія
  • 8-й кавалерійський корпус
  • 14-та гвардійська кавалерійська дивізія 7-й гвардійський кавалерійський корпус
  • 98-й гвардійський механізований полк
  • 366-й гвардійський мотострілецький полк

Холодна війна

ред.

17 листопада 1964 року нова назва 98-го гвардійського механізованого полку стала 366-й гвардійський мотострілецький Мозирський Червонопрапорний ордена Суворова полк. У 1985 році полк був передислокований з Шемкира до Степанакерта, адміністративного центру Нагірно-Карабахської автономної області (НКАО). Військове містечко полку було розташоване у верхній частині міста біля дороги, що сполучала його з містом Шуша.

До передислокації полку, який був оснащений технікою типу БМП, на території НКАО не було великих військових частин.[1] Причини передислокації так і не розголошуються. За даними багатьох азербайджанських джерел, це сталося в результаті таємних переговорів високопоставлених вірменських націоналістів з керівництвом Закавказького військового округу.[2] У 1988 році всі частини 23-ї гвардійської мотострілецької дивізії, крім 366-го полку, базувалися в Кіровабаді (нині Гянджа, Азербайджан).[3]

Карабаська війна і Ходжалинська різанина

ред.

У другій половині 1987 р. в НКАО виникла гостра міжнаціональна напруга. У лютому 1988 року криза в регіоні загострилася після Сумгаїтського погрому. У особового складу полку спостерігаються ознаки деморалізації через чинники постійних нападів на військовослужбовців з метою захоплення зброї, відсутності належного продовольчого забезпечення, неукомплектованості та тиску з боку місцевого населення. Недоукомплектованість особовим складом, що вплинуло на неможливість забезпечення надійної охорони об'єктів полку. «Офіцери і солдати місяцями не отримували грошей, тижнями не їли хліба, їли лише сухарики з НЗ (надзвичайного резерву)».[4] В таких умовах до кінця 1991 року багатьом офіцерам полку почали надходити пропозиції брати участь у бойових діях на платній основі на боці вірменських збройних формувань. 25 грудня 1991 року, після розпаду Радянського Союзу, полк офіційно увійшов до складу Об'єднаних збройних сил СНД. У цей момент офіцери полку почали надавати допомогу вірменському населенню, а частини, що базувалися в Гянджі, стали на бік азербайджанського населення. Фактором цієї зміни в політиці був той факт, що 50 із решти 350 осіб полку були вірменами, включаючи командира 2-го батальйону майора Сейрана Оганяна.[5][6] Особливо корисними для вірменської армії були десять танків полкової танкової роти.[7]

Після нападу на полк 23 лютого[8] полк брав участь у масовому вбивстві кількох сотень азербайджанських мирних жителів у місті Ходжали 26 лютого.[9][10][11][12] Подія, відома сьогодні як Ходжалинська різанина, була найбільшою окремою різаниною за весь конфлікт у Нагірному Карабасі.[13] «Червона зірка» повідомляла, що особовий склад 366-го полку брав участь у «бойових діях» у місті «незважаючи на категоричні накази командування військового округу», і що у багатьох із полку, у яких проводилися вибіркові обшуки, були «великі гроші, в тому числі іноземна валюта».[14] Російська влада на сьогодні заперечує причетність полку до звірств під Ходжали.[15][16] Після розстрілу керівництво Об'єднаних збройних сил СНД ухвалило рішення про евакуацію полку зі Степанакерта у Вазіані на території Грузії. 1 березня почався відхід полку, який супроводжувався боями з формуваннями вірменських добровольців. Через 10 днів у Вазіані полк розформували.[17][18][19]

Командири

ред.
  • Полковник Олександр Коливанов (1988—1990)
  • Підполковник Юрій Зарвігоров (1990—1992)[20]

Примітки

ред.
  1. ↑ Расчёт расстояний между городами России и мира. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 15 липня 2022.
  2. ↑ Хроника объявленного убийства. Газета «Комсомольская Правда»
  3. ↑ Feskov et al, 2013, с. 531—532.
  4. ↑ Симонов, Валерий (11 травня 2016). "Преданная и проданная армия". www.sovsekretno.ru. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
  5. ↑ de Waal. Black Garden, p. 167.
  6. ↑ Азербайджан отмечает 21-ю годовщину геноцида в Ходжалы. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2015.
  7. ↑ Armenia-Azerbaijan War Traps Old Soviet Regiment : Caucasus: The soldiers want no part of the ethnic conflict, and Moscow has finally ordered them out. Los Angeles Times (амер.). 29 лютого 1992. Процитовано 24 квітня 2021.
  8. ↑ Видеорепортаж российской журналистки Светланы Кульчицкой с территории военного городка 366-го гв.мсп. 26 февраля 1992 года
  9. ↑ de Waal, Thomas (2004). Black garden: Armenia and Azerbaijan through peace and war. ABC-CLIO. с. 172—173. ISBN 0-8147-1945-7. Архів оригіналу за 3 June 2016.
  10. ↑ The New York Times – massacre by Armenians Being Reported. Commonwealth of Independent States; Azerbaijan; Khojaly (Armenia); Armenia: Select.nytimes.com. 3 березня 1992. Архів оригіналу за 11 March 2007. Процитовано 28 квітня 2014.
  11. ↑ Smolowe, Jill (16 березня 1992). TIME Magazine – Tragedy Massacre in Khojaly. Time.com. Архів оригіналу за 28 лютого 2005. Процитовано 28 квітня 2014.
  12. ↑ Bloodshed in the Caucasus: escalation of the armed conflict in Nagorno Karabakh. Human Rights Watch, 1992. ISBN 1-56432-081-2, ISBN 978-1-56432-081-0, p. 21
  13. ↑ Armenian and Azerbaijani leaders embrace denialism. eurasianet.org. Eurasianet. 22 листопада 2019. Процитовано 25 лютого 2021.
  14. ↑ Красная звезда, 11.03.92. Карабах: война до победного конца? несмотря на категорические приказы командования округа, некоторые военнослужащие 366-го мсп всё же принимали участие на стороне карабахцев в боевых действиях под Ходжалы в двадцатых числах февраля. По крайней мере зафиксировано два таких случая. А при эвакуации личного состава полка десантники на выбор проверили несколько военнослужащих и обнаружили у них большие суммы денег, в том числе и в иностранной валюте
  15. ↑ Ходжалы. Роль 366-го мотострелкового полка
  16. ↑ Об участии 366-го полка в штурме на Ходжалу
  17. ↑ 14-я гвардейская кавалерийская Мозырская Краснознамённая ордена Суворова дивизия
  18. ↑ Том де Ваал «Чёрный сад». Глава 11. Август 1991 — май 1992 гг. Начало войны.
  19. ↑ LLC, Academy Of Development. ԼՂՀ ՊԲ մարտական ուղու պատմության համառոտ ուղեցույց | ԼՂՀ պաշտպանության նախարարության պաշտոնական կայք. nkrmil.am (вірм.). Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
  20. ↑ The Guardian (London), March 7, 1992. Suzanne Goldenberg. Russian deserters join Armenians.

Джерела

ред.
  • Feskov, V.I.; Golikov, V.I.; Kalashnikov, K.A.; Slugin, S. A. (2013). Вооруженные силы СССР после Второй Мировой войны: от Красной Армии к Советской [The Armed Forces of the USSR after World War II: From the Red Army to the Soviet: Part 1 Land Forces] (Russian) . Tomsk: Scientific and Technical Literature Publishing. ISBN 9785895035306.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=366-й_гвардійський_мотострілецький_полк_(СРСР)&oldid=41317351