2023 FW13
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 28 березня 2023 року |
| Відкривач(і) | Pan-STARRS 2 |
| Місце відкриття | Галеакала |
| Позначення | |
| Тимчасові позначення | 2023 FW13 |
| Категорія | Квазісупутник Землі |
| Орбітальні характеристики | |
| Епоха: 25 лютого 2023 року (J 2460000.5) | |
| Велика піввісь | 149,642× 106} а. о. |
| Перигелій | 123,044× 106 а. о. |
| Афелій | 176,240× 106 а. о. |
| Орбітальний період | діб |
| Ексцентриситет орбіти | |
| Нахил орбіти | 2,744° до площини екліптики |
| Середня аномалія | 73,089° |
| Фізичні характеристики | |
| Стандартна зоряна величина | 26,0 ± 0,4 |
2023 FW13 — астероїд Сонячної системи[1][2][3][4]. Він був квазісупутником Землі[5][6][7][8] з II або III століття до н. е. і залишатиметься таким до XXXVII або XXXVIII століття, тобто загалом близько 4000 років[5]. Таким чином, на момент відкриття 2023 FW13 був найдовшим відомим астероїдом, який залишався у такій конфігурації, значно перевершуючи (469219) Камооалева, який раніше утримував цей рекорд протягом кількох століть[5][8].
Відкриття ред.
2023 FW13 був відкритий системою телескопів Pan-STARRS 28 березня 2023 року[9] та внесений до переліку Центрів малих планет Міжнародного астрономічного союзу[10].
Після оголошення про це відкриття 1 квітня[9] Адріан Коффіне 3 квітня визначив, що астероїд є квазісупутником Землі[5][6][7]. Потім він оголосив про це на сайті-комуні Minor Planet Mailing List, а також про можливість відновлення спостережень за попередні роки[5][6]. Наступного дня, 4 квітня, Сем Дін оголосив, що знайшов спостереження, датовані 2016 роком[5], що дало змогу Тоні Данну підтвердити, що 2023 FW13 був близьким супутником Землі протягом століть і залишиться таким на століття вперед[5]. 5 квітня було оголошено про схожі спостереження, датовані 2012 роком[11].
Орбіта астероїда 2023 FW13 дуже ексцентрична: він то віддаляється від Сонця і проходить половину відстані від орбіти Землі до орбіти Марса, то, навпаки, наближається до Сонця, проходячи половину відстані до орбіти Венери[12].
Примітки ред.
- ↑ Астрономи виявили стародавній квазісупутник Землі. Волинські новини. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ Астрономи відкрили «другий Місяць». speka.media (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ Астрономи виявили стародавній квазісупутник Землі. Громадське радіо (укр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ Не Місяцем єдиним: у Землі з'явився ще один супутник. novyny.live (укр.). 12 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ а б в г д е ж mpml@groups.io | 2023 FW13, new quasi-satellite of the Earth. groups.io. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ а б в Coffinet, Adrien. Découverte d'un nouveau compagnon de la Terre. Futura (фр.). Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ а б La fourmi folle jaune présente une forme unique de chimérisme. France Culture (фр.). 7 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ а б Чандлер, Девід Л. (7 квітня 2023). Does Earth Have a New Quasi-Moon? ((англ.)) . Sky & Telescope.
- ↑ а б MPEC 2023-G10 : 2023 FW13. minorplanetcenter.net. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ В небі помітили ще один Місяць: експерти визначили, що це і чи є небезпека для людей. 28.06.2023
- ↑ MPEC 2023-G33 : 2023 FW13. minorplanetcenter.net. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ https://skyandtelescope.org/astronomy-news/does-earth-have-new-quasi-moon/
