Ґеорґі Канділаров (8 серпня 1851, Котел, Османська імперія, нині — Болгарія9 червня 1943, Арбанаси, Болгарія) — болгарський педагог, організатор болгарської просвітницької діяльності в Македонії наприкінці XIX — на початку XX ст.

Ґеорґі Канділаров
Георги Кандиларов
Ґеорґі Канділаров у Києві 5 травня 1883 р. Фото - Франчишек Мезер.
Народився 8 серпня 1851(1851-08-08)
Котел, Османська імперія, нині — Болгарія
Помер 9 червня 1943(1943-06-09) (91 рік)
Арбанаси, Болгарія
Громадянство Болгарія
Національність болгарин
Діяльність болгарський педагог
Відомий завдяки просвітницький діяч
У шлюбі з Anna Kandilarovad

Біографія

ред.
 
Лист від Ґеорґі Канділарова, директора Солунської болгарської чоловічої гімназії, до Царевни Міладінової, директорки Солунської жіночої гімназії, 17 вересня 1884 р.
 
Ганна Канділарова, Ґеорґі Канділаров та їх родина

Народився в Котелі в 1851. Викладав в рідному місті з 1869 по 1873 рік. У 1880 році закінчив семінарію в Одесі, а в 1884Київську духовну академію. У 1880 заснував Болгарську Чоловічу гімназію в Салоніках, а з 1883 по 1887 рік був її директором і управителем, [1] а також болгарських початкових шкіл в місті. У 18841885 рр. — директор болгарської жіночої гімназії у Салоніках. У 18871889 працював у Водені. Був обраний головою болгарської муніципалітету Водені і активно працював для врегулювання болгарської освітньої роботи у Водені. [2] Заарештований владою і засуджений до вигнання. Після виправдання став управителем трьох болгарських шкіл — в Битолі (1889 - 1890), Сіарі (1891) і Скоп'є.

У Македонії Канділаров розробив широкий спектр освітніх заходів і взяв участь у відкритті 35 шкіл. Влада скасовує його ліцензію вчителя і арештовує його. Канділаров захворів і повернувся до рідного Котеля. З 1892 по 1895 р. викладав у Духовній школі в Лясковці, з 1896 р. — в Духовній семінарії в Константинополі, з 1897 по 1899 — ректор. З 1900 по 1906 — директор жіночої гімназії в Русе. Викладав у Софійській семінарії (1916-1918) і Пловдивській семінарії (1920-1925).

Канділаров був одружений з викладачкою Ганною Трепчевою . Помер у 1943 році в Арбанасах [3].



Праці

ред.

Примітки

ред.
  1. „Пламъкът на солунския светилник“ юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стр. 293.
  2. Миладинова-Алексиева, Царевна (1985). Епоха, земя и хора. Съставителство, коментар и бележки: Елисавета Миладинова. София: Издателство на Отечествения фронт. с. 362 (коментар и бележки).
  3. Енциклопедия „България“, том 3, Издателство на БАН, София, 1983