Ґеорґі Канділаров

Ґеорґі Канділаров
Георги Кандиларов
	Ґеорґі Канділаров у Києві 5 травня 1883 р. Фото - Франчишек Мезер.
Народився	8 серпня 1851; Котел, Османська імперія, нині — Болгарія
Помер	9 червня 1943 (91 рік); Арбанаси, Болгарія
Громадянство	Болгарія
Національність	болгарин
Діяльність	болгарський педагог
Відомий завдяки	просвітницький діяч
У шлюбі з	Anna Kandilarovad
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ґеорґі Канділаров (8 серпня 1851, Котел, Османська імперія, нині — Болгарія — 9 червня 1943, Арбанаси, Болгарія) — болгарський педагог, організатор болгарської просвітницької діяльності в Македонії наприкінці XIX — на початку XX ст.

Біографія

Лист від Ґеорґі Канділарова, директора Солунської болгарської чоловічої гімназії, до Царевни Міладінової, директорки Солунської жіночої гімназії, 17 вересня 1884 р.

Ганна Канділарова, Ґеорґі Канділаров та їх родина

Народився в Котелі в 1851. Викладав в рідному місті з 1869 по 1873 рік. У 1880 році закінчив семінарію в Одесі, а в 1884 — Київську духовну академію. У 1880 заснував Болгарську Чоловічу гімназію в Салоніках, а з 1883 по 1887 рік був її директором і управителем, ^[1] а також болгарських початкових шкіл в місті. У 1884 — 1885 рр. — директор болгарської жіночої гімназії у Салоніках. У 1887 — 1889 працював у Водені. Був обраний головою болгарської муніципалітету Водені і активно працював для врегулювання болгарської освітньої роботи у Водені. ^[2] Заарештований владою і засуджений до вигнання. Після виправдання став управителем трьох болгарських шкіл — в Битолі (1889 - 1890), Сіарі (1891) і Скоп'є.

У Македонії Канділаров розробив широкий спектр освітніх заходів і взяв участь у відкритті 35 шкіл. Влада скасовує його ліцензію вчителя і арештовує його. Канділаров захворів і повернувся до рідного Котеля. З 1892 по 1895 р. викладав у Духовній школі в Лясковці, з 1896 р. — в Духовній семінарії в Константинополі, з 1897 по 1899 — ректор. З 1900 по 1906 — директор жіночої гімназії в Русе. Викладав у Софійській семінарії (1916-1918) і Пловдивській семінарії (1920-1925).

Канділаров був одружений з викладачкою Ганною Трепчевою . Помер у 1943 році в Арбанасах ^[3].

Праці

Българските гимназии и основни училища в Солун [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.], София, 1930
Българските училища в град Воден от 1869 до 1913 година. – В: „Беломорски преглед“, т. 2, София, 1944

Примітки

↑ „Пламъкът на солунския светилник“ юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стр. 293.
↑ Миладинова-Алексиева, Царевна (1985). Епоха, земя и хора. Съставителство, коментар и бележки: Елисавета Миладинова. София: Издателство на Отечествения фронт. с. 362 (коментар и бележки).
↑ Енциклопедия „България“, том 3, Издателство на БАН, София, 1983

[1] „Пламъкът на солунския светилник“ юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стр. 293.

[2] Миладинова-Алексиева, Царевна (1985). Епоха, земя и хора. Съставителство, коментар и бележки: Елисавета Миладинова. София: Издателство на Отечествения фронт. с. 362 (коментар и бележки).

[3] Енциклопедия „България“, том 3, Издателство на БАН, София, 1983

[1]

[2]

[3]