Габріеле д'Аннунціо

італійський письменник, політичний діяч
(Перенаправлено з Ґабріале д'Аннуцціо)

Габріеле д'Аннунціо (італ. Gabriele D'Annunzio, псевдонім, справжнє прізвище Рапаньєтта (Rapagnetta); 12 березня 1863, Пескара, провінція Абруццо — 1 березня 1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного та профашистського напрямку.

Габрієле Д'Аннунціо
італ. Gabriele D’Annunzio
фото Габрієле Д'Аннунціо
Ім'я при народженніГабріеле Рапаньєтта
ПсевдоГабрієле Рапаньєтта
Народився12 березня 1863(1863-03-12)
Абруццо в місті Пескара.
Помер1 березня 1938(1938-03-01) (74 роки)
власна садиба Віттореале на озері Гарда (Ломбардія).
·ускладнення інсульту
ПохованняVittoriale degli italianid
Країна Королівство Італія
Місце проживанняІталія Італія
Діяльністьпоет, прозаїк, драматург, політичний діяч.
Alma materРимський університет ла Сапієнца і Convitto Nazionale Cicogninid
Знання мовіталійська[1][2]
УчасникПерша світова війна
ЧленствоКоролівська академія французької мови і літератури Бельгії (1 березня 1938)[3] і Академія делла Круска
Роки активності19151938
Magnum opusIl Piacered, Le vergini delle rocced, Francesca da Riminid, The Intruderd і The Dream of a Spring Morningd
ТитулPrince of Montenevosod
Посадачлен Палати депутатів Королівства Італіяd[4]
Військове званнялейтенант-полковник і рядовий
ПартіяHistorical Rightd, Historical Far Leftd і Italian Nationalist Associationd
Конфесіяатеїзм
У шлюбі зMaria Hardouind
ДітиMario D'Annunziod, Gabriellino D'Annunziod, Ugo Veniero D'Annunziod, Renata D'Annunziod і Gabriele Cruillasd
Автограф
Нагороди
IMDbID 0195339

Біографія

ред.

Навчання і становлення як особи припало на роки пошуків у суспільстві Італії, щойно об'єднаної в єдину державу після століть розмежованих італійських князівств. Як висловився один політичний діяч того часу: «Італія вже єдина держава, справа тепер зробити єдину націю». У ці часи Габріеле поділяв захоплення італійським націоналізмом, відновленням міфічної величі Італії тощо.

Д'Аннунціо ще до початку 20 століття мав репутацію найвідомішого італійського літератора. Перше російське видання Д'Аннунціо вийшло з друку 1893 року (переклад роману «Цнотливий»). Цікаво, що перше видання збірки творів письменника в Російській імперії вийшло у світ в Україні (Київ, 1904 рік). На той час він мав шалену популярність і як письменник, і як драматург. Вистава про трагічне кохання «Франческа да Ріміні» за драмою Д'Аннунціо справила сильне враження на молоду Віру Холодну, майбутню зірку німого кіно.

З роками письменник переходить у політику. У 1915—1918 він брав участь у Першій світовій війні (в авіації, пізніше в піхоті). Після закінчення війни — один із лідерів італійського націоналістичного руху, пов'язаного з народженням фашизму. З 1919 року підтримував Беніто Муссоліні.

Серед найрішучіших політичних вчинків — провід у військовому захопленні югославського міста Рієка (італійці називали його Фіуме). Д'Аннунціо оголосив себе військовим керманичем і був фактично диктатором загарбаної «республіки Фіуме» з 12 вересня 1919 до грудня 1920 року.

Габріеле д'Аннунціо був серед прихильників італійських фашистів, виправдовував їхні колоніальні наміри й загарбання в Абісинії (тепер Ефіопія). Він отримав від лідерів італійського фашизму титул князя (у 1924) і посаду голови Королівської академії наук Італії (у 1937).

Д'Аннунціо помер у 1938 від ускладнень інсульту у власній садибі Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). Політичний режим Муссоліні влаштував йому величне поховання.

Д'Аннунціо та маркіза Луїза Касаті

ред.
 
Худ. Джованні Болдіні. Оголена натура (модель — Луїза Касаті)

Габрієле д'Аннунціо роками мав близькі стосунки з маркізою Касаті, відомою особою й іконою доби декадансу. Багата й ексцентрична в поведінці, Луїза Касаті дивувала багатими вечірками, чудернацькими сукнями й учинками, носила живих змій замість коштовностей. Маркіза була першою у світі католичкою, що отримала від Ватикану дозвіл на розірвання офіційного шлюбу з чоловіком, з яким давно не жила. Вона була меценаткою та моделлю багатьох художників, серед яких Кес ван Донген, Жан Кокто, Джакомо Балла, Ігнасіо Сулоага, Павло Трубецький, Джованні Болдіні тощо.

Твори

ред.

Поетичні збірки

ред.
  • Primo vere («Весна», 1879),
  • Canto novo («Нова пісня», 1882),
  • Poema paradisiaco (1893),
  • Laudi del cielo, del mare, della terra e degli eroi (1903—1912):
    • Maia (Canto Amebeo della Guerra),
    • Elettra,
    • Alcyone,
    • Merope,
    • Asterope (La Canzone del Quarnaro).
  • Ode alla nazione serba (1914)

Романи

ред.
  • Трилогія «Романи Троянди»:
    • Il piacere («Насолода» , 1889),
    • Giovanni Episcopo («Джованні Епіскопо», 1891; екранізація 1947),
    • L'innocente («Невинний», 1892; екранізація]] Л. Вісконті — 1976).
  • Il trionfo della morte («Тріумф смерті», 1894) — фантастичний роман.
  • Le vergini delle rocce («Діви скель», 1895).
  • Il fuoco («Полум'я», 1900).
  • Forse che sì forse che no («Можливо, так, можливо, ні», 1910).
  • La Leda senza cigno («Леда без лебедя», 1912).

Драми

ред.
  • La città morta («Мертве місто», 1899),
  • La Gioconda («Джоконда», 1899),
  • Francesca da Rimini («Франческа да Ріміні», 1902),
  • L'Etiopia in fiamme (Ефіопія у полум'ї 1904),
  • La figlia di Jorio («Дочка Йоріо», 1904),
  • La fiaccola sotto il moggio («Смолоскип», 1905),
  • La nave («Корабель», 1908),
  • Fedra («Федра», 1909).

Автобіографічні твори

ред.
  • Notturno,
  • Le faville del maglio,
  • Le cento e cento e cento e cento pagine del Libro Segreto di Gabriele d'Annunzio tentato di morire o Libro Segreto.

Література

ред.

Див. також

ред.

Політ над Віднем

Примітки

ред.

Посилання

ред.