Відкрити головне меню

Яцко Остапчук

український громадсько-політичний діяч.

Яцко Дмитрович Остапчук (4 січня 1873, с. Луб'янки Нижні, нині с. Нижчі Луб'янки Збаразького району — 30 січня 1959) — український громадсько-політичний діяч.

Яцко Дмитрович Остапчук
Ostapczuk Jacko.png
Народився 4 січня 1873(1873-01-04)
с. Луб'янки Нижні, нині Збаразького району
Помер 30 січня 1959(1959-01-30) (86 років)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРЧехословаччина Чехословаччина УРСР
Національність українець
Діяльність громадсько-політичний діяч
Посада член Палати Цислейтанії[d]
Партія Українська радикальна партія (1890)

ЖиттєписРедагувати

Остапчук Яцко народився 4 січня 1873 року в с. Луб'янки Нижні (Тернопільщина)[a] в селянській сім'ї.

Початкову освіту здобув у Красносільцях, після чого навчався в гімназії у Збаражі.[1], Першій тернопільській гімназії.[2]

Свою політично-партійну діяльність Остапчук розпочав в Українській радикальній партії, у лавах якої перебував до 1897 року.[1] У 1896 і 1898 роках супроводжував Івана Франка під час його перебування на Тернопільщині, виступах на вічах у Збаразькому повіті.[2]

Із 1899 року став членом новоствореної Української соціал-демократичної партії, упродовж 1905—1907 редагував її друкований орган «Червоний прапор». Від соціал-демократів був обраний депутатом віденського парламенту (з 1907 по 1911).[1] До Першої світової війни організував страйк малоземельних селян у Тарасівці.[2] 1912 року Я. Остапчук із родиною переїхав у Радвань над Лаборцем (Східна Словаччина). Під час Першої світової війни брав участь у роботі Союзу визволення України в таборах українських військовополонених.

У 1920 році став одним із засновників Соціал-демократичної партії Підкарпатської Русі (СДППР). Деякий час був її головою, допомагав у справі видання друкованого органу партії «Народ», а пізніше — «Вперед». Унаслідок кризи всередині СДППР і через незгоду з деякими передвиборчими кроками її керівництва 8 жовтня 1929 Я. Остапчук офіційно вийшов із лав партії.

Під час окупації Закарпаття угорцями був репресований владою. Після звільнення переїхав спочатку до Словаччини, а пізніше поселився під Прагою. У 1957 році разом із дружиною повернувся до Ужгорода.

Написав спогади про Івана Франка.[2]

Помер 30 січня 1959 року.[1]

ЗаувагиРедагувати

  1. Мельничук Б., Уніят В. вказали, що народився в с. Тарасівка

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Токар М. Ю. Остапчук Яцко… — С. 672.
  2. а б в г Мельничук Б., Уніят В. Остапчук Яцко (Яків) Дмитрович… — С. 694.

Джерела та літератураРедагувати