Вікіпедія

Ярчук Теодор Іванович

український богослов, місіонер, реформатор, редактор, видавець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярчук.

Святий Теодор Ярчук (25 травня 1896, Іванків, Борщівського повіту, Австро-Угорська імперія[1] — 8 жовтня 1940, Станіслав, УРСР) — засновник Української лютеранської церкви[2], місіонер і реформатор Української євангельської церкви Аугсбурзького сповідання і лютеранський пастор громади у Станиславові (нині Івано-Франківськ).

Теодор Ярчук
Релігія:Християнство
Конфесія:Українська Євангельська Церква Аугсбурзького Сповідання
Титулування:глава Української Євангельської Церкви Аугсбурзького Сповідання
Дата народження:25 травня 1896(1896-05-25)
Місце народження:Іванків, Борщівський повіт, Австро-Угорщина Австро-Угорщина, нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна Україна
Дата смерті:8 жовтня 1940(1940-10-08) (44 роки)
Місце смерті:Станіслав, нині Івано-Франківськ, Україна Україна
Країна: Австро-Угорщина
 ЗУНР
Національність:українець
Альма-матер:Українська папська колегія святого Йосафата в Римі, Тюбінгенський університет і Ерлангенський університет
Попередник:
Список
Наступник:
Список
CMNS: Ярчук Теодор Іванович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Теодор Ярчук народився 25 травня 1896 року, в селі Іванків Тернопільського округу Австро-Угорщини (нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна) і був молодшою дитиною в родині сільського війта[1] Івана Ярчука[3] та його дружини Анни.

Першу освіту Теодор отримав у гімназії Франца-Йосифа[4] у Тернополі[1].

Теодор мріяв стати греко-католицьким священником, тому поїхав вивчати богослов'я до Української папської колегії святого Йосафата в Римі[1][3].

У 1926 році, приїхавши у відпустку до своєї нареченої — доньки диякона німецької лютеранської церкви Ольги Кісс, він, зайшовши в церкву і поспілкувавшись з доктором Теодором Цеклером[2], вирішив не повертатися до Риму і поїхав вивчати лютеранство до Німеччини[1]. Він навчався в Тюбінгенському університеті й університеті Ерланген. Через деякий час Теодор попросив батька благословити його на служіння українським лютеранським душпастирем. Його племінниця — Марія Герасимів так згадує цей епізод:

  Батько: А в кого ж ті лютерани вірять?
Теодор: В Бога Отця, і Сина, і Святого Духа.
Батько: А в кого ж вони тоді не вірять?
Теодор: У владу Папи Римського.
Батько: І правильно роблять. Папа — не Бог, а людина. Благословляю тебе, сину. 		 

Таким чином, Теодор Ярчук став першим пастором Української євангельської лютеранської церкви Аугсбурзького сповідання в Станіславові[1].

До 1925 року окремої української церкви аугсбурзького сповідання не існувало. В 1925 році була створена Українська церковна рада, а з приходом Теодора Ярчука вона була перейменована в Українську євангельсько-аугсбурзьку місійну раду (Українська євангельсько-аугсбурзька місійна рада)[5][6].

Теодор Ярчук всіляко пропагував ідею українізації лютеранства, зокрема він писав:

  Ми є українські євангеліки. Любимо наш нарід український і звичаї наших вітців. Мимо ріжних наклепів на нас... ми стремимо до духовної обнови українського народу на основі Правди Божественної Євангелії… Ми глядимо на геніїв українського народу Гр.Сковороду, П.Куліша, Т.Шевченка.  

3 квітня 1938 року, на вісімдесятому році померла мати пастора — Анна[1].

Восени 1939 року, після анексії Галичини Червоною армією, Ярчука заарештувало НКВС[1].

8 травня 1940 р. засуджений до розстрілу з конфіскацією майна, 4 жовтня 1940 р. страчений у Станіславі. Ольга Ярчук 13 квітня 1940 р. була виселена за межі України.

Творчість

ред.

Теодор Ярчук вивчав праці Мартіна Лютера і чинив богословський вплив на інших пастирів Церкви.

Був редактором трьох церковних видань (двотижневика «Прозри», газети «Стяг» (заснована в 1931 році[1]) і журнал для молоді «Новий Світ»).

Випустив українські переклади Малого катехізису і Аугсбурзького віросповідання (1933[1]), редагував Український євангельський служебник (1933[1]) та Український євангельський співаник, підготував до друку Український євангельський требник (1939[1]), а також був автором декількох праць і брошур.

Цікаві факти

ред.
  • Українські лютерани, поряд з іншими святами, відзначають День Святого душпастиря Теодора Ярчука[2].

Публікації

ред.

Неповний список:

  • Апостол Петро. Станиславів, 1930
  • Бери і читай! Станиславів, 1931
  • Бичівники. Станиславів, 1931
  • Вогонь на єретиків. Станиславів, 1931
  • Ксьондзівські найми. Станиславів, 1931
  • Проблески серед темної ночі. Станиславів, 1931
  • Слідом за мною! Станиславів, 1931
  • Чого вимагають від нас нинішні часи? Станиславів, 1932
  • Український євангельський служебник (упорядник Теодор Ярчук). Станиславів. Накладом Української Єванг.-Авгсбурзької Місійної Ради. 1933[7]; «Український Євангельській Служебник» (упорядник Теодор Ярчук). Перевидання сучасою літературною мовою. Тернопіль. Lutheran Heritage Foundation. ПМП Фірма «Горлиця». 1998[1].
  • Український євангельський співаник (упорядник Теодор Ярчук)[8].
  • Євангельське пізнання віри (перекладач Теодор Ярчук). Станиславів. Накладом Української євангелицько-авгсбурзької місійної ради. 1933[1].
  • Малий катахезис доктора Мартіна Лютера.
  • «Хто такий Мартін Лютер?»[9] у співавторстві з Михайлом Гильтайчуком[1].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с УКРАЇНСЬКА РЕФОРМАЦІЯ В ЦЕРКОВНОМУ КОНТЕКСТІ УЄЦАВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Доповідь Соборові Української Лютеранської Церкви 28 листопада 2002 року // Вячеслав Горпинчук
  2. ↑ а б в ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО ЛЮТЕРАНСТВА [Архівовано 6 січня 2006 у Wayback Machine.] // Виктория Любащенко — доктор философских наук, ведущий научный сотрудник Института украиноведения НАН Украины.
  3. ↑ а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 134.
  4. ↑ Т. Коковський. Ярчук Теодор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 766. — ISBN 978-966-528-318-8.
  5. ↑ Домбровський О. Нарис Історії Українського Євангельсько-Реформованого Руху. Видання Українського Євангельського Об'єднання в Північній Америці. — Нью Йорк, США. Торонто, Канада. 1979. — С. 432—435.
  6. ↑ Про стан та тенденції розвитку релігійної ситуації і державно-церковних відносин в Україні [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.](укр.)(укр.) Інформаційний звіт Держкомрелігій за 1999 рік // Людина і світ. — 2000. — № 3. — С. 24-35.
  7. ↑ Обложка Украинского Евангельского Служебника 1933 года издания. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  8. ↑ Обложка Украинского Евангельского Песенника. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  9. ↑ Хто такий Мартін Лютер? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 9 червня 2016.

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярчук_Теодор_Іванович&oldid=43960277