Ярослав з Любліна (герб Ястшембець (помер у 1445, Краків) − єпископ РКЦ, краківський суфраган, проповідник монастиря домініканців у Любліні, єпископ Луцький і Лаодікейський[1].

Ярослав з Любліна
Помер1445
Діяльністькатолицький священник, католицький єпископ
Конфесіякатолицька церква

Життєпис

ред.

Отримав титулярну єпархію в Лаодікеї у 1413, чим завдячував заступництвом свого родича, єпископа Войцеха Ястшембцякоролівського канцлера, згодом предстоятеля Польщі.

З 1414єпископ краківського суфрагана. Деякі джерела стверджують, що Ярослав також був єпископом Луцьким.

У 1420 освятив церкву в Іґоломії поблизу Кракова, а згодом церкву Св. Павла у Сандомирі[2].

У 1442 Ярослав головував у суді, що врегулював конфлікт між абатом Тиньєцьким та Краківським єпископом Збігневим Олесницьким щодо права оренди села.

Бібліографія

ред.

Czaplewski P., Tytularny episkopat w Polsce średniowiecznej (ciąg dalszy), Towarzystwo Przyjaciół Nauk Poznańskie, Poznań 1915.

Примітки

ред.
  1. Żywoty Biskupów sufraganów krakowskich. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2020.
  2. Strona parafii. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 20 липня 2020.