Відкрити головне меню

Ямпольський Борис Самойлович

російський письменник

Борис Самойлович Ямпо́льський (1912, Біла Церква — 1972, Москва) — радянський письменник єврейського походження. Описував життя єврейської общини до і після жовтневого перевороту.

Ямпольський Борис Самойлович
Народився 8 (21) серпня 1912
Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія
Помер 28 січня 1972(1972-01-28) (59 років)
Москва, СРСР
Поховання Востряковський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність автор, письменник
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов російська[1]

БіографіяРедагувати

У 1927 році Ямпольський виїхав з рідної Білої Церкви, працював у газетах — спочатку в Баку, пізніше — в Новокузнецьку. Окремими виданням вийшли повість «Они берегут ненависть» (Тифліс) та збірка нарисів «Ингилаб. Азербайджанское социалистическое строительство» (М. — Л., 1931).

Протягом 1937—1941 років навчався у Літературному інституті ім.  М. Горького. Після публікації першої повісті «Ярмарка» (журнал «Красная новь», № 3, 1941; окреме видання — М., 1942), пройнятої сумним жидівським гумором, Ямпольський став відомим. Зобразивши тітоньку і її племінників, які шукали місце для хлопчика, автор одна за одною розвінчує ілюції єврейства до перевороту 1917 року. Хоча дії відбувалися в такий непевний час, а твір вийшов у часи правління Сталіна, автор уникає розповідей на теми Жовтневої революції і класової боротьби, зосередивши увагу на бідному житті незаможних євреїв та їхні скитання у пошуках кращої долі.

Загалом, багато творів передають атмосферу єврейського середовища в якому виростав письменник у рідній Білій Церкві.

У роки війни — спеціальний кореспондент часописів «Красная звезда» й «Известия»; півроку провів у партизанських загонах в лісах Білорусі.

Серед повоєнних творів: «Дорога випробувань» (1955), де розповідь іде про вихід червоноармійців з оточення під Києвом. Там автор майже не зачіпав єврейську тематику.

У період хрущовської «відлиги» тема маленького містечка знову з'явилася в автобіографічній повісті «Хлопчик із Голубиної вулиці» (1959).

Вже у поважному віці, у 1970-х роках, письменник, який не мав сім'ї, передав різним людям свої незавершені твори та рукописи. Через цензуру чимало книг Ямпольського побачило світ вже у часи перебудови та після розпаду СРСР.

Твори Бориса Ямпольського перекладено багатьма мовами світу. Вони показують національний досвід і національну психологію єврейського народу в радянський час.

ПосиланняРедагувати