Яків Ворагінський
| Яків Ворагінський | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Jakobus de Voragine, італ. Jacopo da Varazze | ||||
 Оттавіано Неллі, «Розп'яття» (Яків Ворагінський (праворуч) з книгою «Золота легенда»), Палаццо Трінчі, Італія | ||||
| Ім'я при народженні | італ. Jacopo de Fazio | |||
| Народився | 1228[1][2] Варацце, Провінція Савона, Лігурія, Італія | |||
| Помер | не раніше 13 липня 1298 і не пізніше 14 липня 1298 Генуя, Італія | |||
| Поховання | San Domenicod | |||
| Діяльність | домініканський чернець, архієпископ | |||
| Сфера роботи | богослів'я[3] і літературна діяльністьd[3] | |||
| Мова творів | латина, італійська | |||
| Жанр | житійна література | |||
| Magnum opus | «Золота легенда» | |||
| Конфесія | католицька церква[4] | |||
|
| ||||
 Яків Ворагінський у Вікісховищі | ||||
Яків Ворагінський[5], Яків Ворагинський, Якопо да Варацце, де Ворагіне, Яків з Ворагіна, Яків Генуезець (лат. Jakobus de Voragine, італ. Jacopo da Varazze) (бл. 1225–1230, Варацце, поблизу Генуї — 13 або 14 липня 1298, Генуя) — чернець-домініканець, італійський духовний письменник, автор знаменитого збірника житій святих «Золота легенда».
Біографія
ред.Яків Ворагінський народився між 1225 і 1230 у Варацце, поблизу Генуї (Лігурія, Італія).
1244 року, під час перебування в Генуї, вступив в орден домініканців. Проживав у монастирі Святої Марії в Кастелло. У 1246—1252 роках навчався в Болонському університеті. З 1252 року був «лектором» в одному з монастирів Генуї. Почав працювати над «Золотою легендою» з 1260 року й працював аж до смерті у 1298 році.
1267 року був обраний провінціалом Ломбардії (на той час — майже всієї Північної Італії). На цій посаді працював до 1277 року, а потім ще у 1283—1285 роках. Під час соборів 1288 і 1290 років представляв на них свою провінцію.
1288 року місто Генуя направило Якова Ворагінського з місією до папи Миколая IV, аби той скасував відлучення від церкви генуезців, яких було таким чином покарано за підтримку Сицилії проти Карла II Анжуйського.
З 1292 року був обраний архієпископ Генуї. Як папський посланець неодноразово виступав посередником у конфлікті Венеціанської республіки з Генуєю.
Помер у липні 1298 року в Генуї. За його заповітов, гроші, виділені на його похорон, було роздано бідним, а похорон пройшов якомога скромніше.
11 травня 1816 року папа Пій VII канонізував його до лику блаженних, його реліквії були перенесені на батьківщину, в Варацце. День пам'яті — 13 (14) липня.
Творчість
ред.Автор першого перекладу Біблії народною італійською мовою, що залишився неопублікованим, а також «Sermones quadragesimales et dominicales» (Венеція, 1589; Тулуза, 1874–1876). Збереглися також збірки його проповідей.
Найвідоміший твір Ворагінського — збірник житій святих «Золота легенда» («італ. Legenda aurea sive historia Lombardica»). Цей збірник, складений у 1250-і роки, почасти за письмовими джерелами, а почасти за усними народними переказами, в епоху середньовіччя набув широкого поширення й був перекладений майже всіма європейськими мовами.
Твори
ред.- Sermones de sanctis de tempore
- Defensorium contra impugnantes Frates Praedicatores
- Summarium virtutum et vitiorum
- De operibus et opusculis Santi Augustini
- Хроніка Генуї
- Legenda sanctorum, або Legenda aurea чи Historia lombardica
- Historia de Septem dormientibus
Примітки
ред.- ↑ Casagrande C. Dizionario Biografico degli Italiani — 2004. — Vol. 62.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118556401 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Історія італійської літератури. Архів оригіналу за 20 жовтня 2006. Процитовано 6 серпня 2012.
Література
ред.- Alain Boureau, Introduction à la Légende dorée, La Pléiade, NRF, Gallimard, 2004
- Peter Linehan, Les dames de Zamora, Secrets, stupres et pouvoir dans l’Église espagnole du XIIIe, trad. Sylvain Piron, les Belles Lettres, 1998 (1re éd. 1995).
- Gabriella Araldi, Jacopo da Varagine tra santi e mercanti, Milan, Camunia, 1988
- Giovanni Monleone, Iacopo da Varagine e la sua Cronaca di Genova, dalle origini al 1297, studio introduttivo e testo critico commentato di Giovanni Monleone, Istituto storico italiano per il Medio Evo, Rome, 1941, vol. 1
- Jacques Le Goff, À la recherche du temps sacré : Jacques de Voragine et la Légende dorée, Paris, Perrin, 2011 ISBN 978-2-262-03392-7
- La Légende dorée de Jacques de Voragine illustrée par les peintres de la Renaissance italienne (400 peintures et fresques des XIV—XV e italiens), Paris, éditions Diane de Selliers.
Посилання
ред.
- Thesaurus sermonum Iacobi de Voragine
- The Golden Legend [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — William Caxton's Middle English version (не повна версія).
- Текст з Вікіджерел з відсутньою сторінкою про святого Павла.
- The Golden Legend — англомовний переклад (HTML і PDF).
- Ілюстрації з Золотої легенди, рукопис HM 3027 Legenda Aurea з Гантінгтонської бібліотеки [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- William Caxton's version (повна версія, англ.) [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]