Вікіпедія

Якопо Амігоні

художник 18 століття

Якопо Амігоні (італ. Jacopo Amigoni; 1682, Венеція — 1752, Мадрид) — мандрівний художник з Венеції XVIII століття. Представник італійської гілки стилю рококо. Малював міфологічні і релігійні картини, фрески, портрети. Займався графікою.

Якопо Амігоні
Народження1682[1][2]
Неаполь, Неаполітанське королівство[3] або Венеція, Венеційська республіка[4]
Смерть21 серпня 1752(1752-08-21)[5][1][…]
 Мадрид, Іспанія[4]
КраїнаІталія[6]
Діяльністьхудожник, художник-гравер
Напрямокрококо
Відомі учніGiuseppe Becchettid
ТвориPeter I, Emperor of Russiad
У шлюбі зMaria Antonia Marchesinid
ДітиCaterina Amigoni Castellinid
Брати, сестриCarlotta Amigonid
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Оклендська галерея мистецтвd, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[7], Національні галереї Шотландіїd, Museum Brediusd, Національна портретна галерея Швеції, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національний музей мистецтва Каталонії, Національна портретна галерея (Лондон), Баварські державні колекції картин, Brest’s Museum of Fine Artsd, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Берлінська картинна галерея, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Карнавале, Ackland Art Museumd[8], Ка' Реццоніко, Музей фюрера, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Ашмолеан музей, Мистецька галерея Йоркаd, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd, Галерея Академії (Венеція), Музей Ґетті, Musée des Beaux-Arts de Chartresd і Graves Art Galleryd
CMNS: Якопо Амігоні у Вікісховищі

Біографія

ред.
 
СебастьяноРіччі. Покарання Амура і виривання пір'я з його крил (палаццо Маручеллі-Фенці, Флоренція)

Народився в Венеції. На художнє становлення Якопо мали вплив твори Себастьяно Річчі (1659—1734).

Добрий учень старих венеційських майстрів, Себастьяно Річчі старанно копіював художні і формальні знахідки Паоло Веронезе, але в полегшеному і декоративно спрощеному варіанті. Великої індивідуальності творам Річчі не надали і домішки стилю римського бароко. Венеційська школа живопису взагалі в 17 столітті не дала визначних майстрів, і Річчі в добу венеційського бароко не став винятком. Але ніжні фарби, посилена грація і декоративність вплинули на Амігоні. Своє художнє навчання Амигоні довершив вивченням творів барокових майстрів Солімени і Джованні Баттісти Тьєполо.

Італія переживала епоху економічної скрути і часткового занепаду. Аби заробити гроші, італійські майстри масово виїжджали за кордон в пошуках заробітку. Їхали скульптори і декоратори, співаки і архітектори, актори і представники будівельних професій, музи́ки та художники.

Долю мандрівного художника вимушено обрав і Якопо Амігоні. Окрім рідної Венеції, Амігоні працював в Баварії (1716—1728 рр.), в Лондоні (179—1739), в Мадриді (1747—1752), де і помер.

Рококо Амігоні

ред.
 
Якопо Амігоні. «Оперний співак Фарінеллі з друзями та автопортретом Амігоні», до 1752 р. Національна галерея Вікторії, Австралія.

Незважаючи на деяке використання знахідок живопису бароко, Якопо Амігоні живописцем бароко не став. На відміну від Італії, де барокова стилістика домінувала по-над 250 років, Амігоні працював в країнах зі слабкими впливами бароко. В деяких країнах стиль бароко мав дуже обмежений термін існування (Велика Британія, значна кількість князівств Німеччини). Тому художній стиль Амігоні мав міцне підживлення іншого стилю, яким стало для нього рококо. В стилістиці рококо він виконав і фрески в монастирі бенедиктинців в місті Оттобойрен, Баварія.

Лише в його портретах впливи рококо трохи меншають. Іноді вони надзвичайно малі, як в добре намальованому груповому портреті «Оперний співак Фарінеллі з друзями».

Релігійні картини. Оттобойрен, фрески монастиря бенедиктинців

ред.
  •  
    «Всесвітній потоп».
  •  
    «Жертвоприношення Ноя».
  •  
    «Гріхопадіння Адама і Єви».
  •  
    «Вигнання Адама і Єви з раю».

Портрети

ред.
  •  
    Якопо Амігоні. «Барбара де Браганца». Мадрид, Національний музей Прадо.
  •  
    Якопо Амігоні. Портрет Фарінеллі, ( Carlo Broschi ), Мадрид.
  •  
    Якопо Амігоні. Невідома у вигляді Діани. Берлін.
  •  
    Якопо Амігоні. Фредерік, принц Уельський, з двома амурами.

Країни світу, де зберігають твори Амігоні

ред.
  • Велика Британія
  • Голландія
  • Іспанія
  • Італія
  • Німеччина
  • Росія
  • Україна

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118812343 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ BeWeB
  3. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Amigoni, Jakob // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 1. — S. 31.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б Kunstindeks Danmark
  7. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  8. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1803/jacopo-amigoni/objects

Джерела

ред.
  • Constantin von Wurzbach: Amigoni, Jakob. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1, Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 31.
  • WILSON, Gladys: «One God! One Farinelli! Amigoni's portraits of a famous castrato», in: Apollo vol. 140, No. 391 (Sept. 1994), S. 45-51.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Якопо Амігоні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якопо_Амігоні&oldid=40788157