Якоб Понтуссон Делагарді

Якоб Понтуссон Делагарді (швед. Jakob de la Gardie; 20 червня 1583, Ревель — 22 серпня 1652, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч з роду Делагарді, граф, активний учасник подій Смутного часу. У 1608 році удостоєний звання генерал-лейтенанта, у 1620 — фельдмаршала. Батько Магнуса Габріеля Делагарді, ріксканцлера Швеції.

Якоб Понтуссон Делагарді
швед. Jakob De la Gardie
Portrait of count Jacob de la Gardie - Nationalmuseum - 19206.tif
 
Народження: 20 червня 1583(1583-06-20)[1][2][…]
Ревель, Швеція[4][5][…]
Смерть: 12 серпня 1652(1652-08-12)[1][3] (69 років)
Стокгольм, Швеція[5][1][3]
Поховання: Veckholm Churchd[3]
Країна: Швеція
Рід: Делагарді[3]
Батько: Понтус Делаґарді[6][7][…]
Мати: Зофія Йохандоттер Джилленхільмd[4][6][…]
Шлюб: Ебба Браге[1][4][3]
Діти: Магнус Габріель Делагарді[6][8], Maria Sofia De la Gardied, Аксель Юліус Делагарді[6], Jacob Casimir De la Gardied, Pontus Fredrik De la Gardied[6], Ebba Margareta de la Gardied[7] і Christina Catharina De la Gardied[7]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в родині Понтуса Делагарді (1520—1585), шведського полководця і дипломата французького походження (Де ла Ґарді).

У лютому 1609 року очолив п'ятнадцятитисячний експедиційний корпус, відправлений шведським королем Карлом IX під час Смутного часу в Московському царстві на допомогу Василю Шуйському.

25 квітня 1609 біля с. Кам'янка неподалік Старої Руси на чолі 5-тисячного загону шведського експедиційного корпусу розбив 4-тисячний загін поляків і козаків Яна Керножицького[9].

11 та 13 липня 1609 року в битві біля Твері на чолі об'єднаного 25-тисячного війська (разом з військом Михайла Скопина-Шуйського) розбив 10-тисячний загін прибічника Лжедмитрія II Олександра Зборовського[10][11]. У січні 1610 року деблокував Троїце-Сергієвий монастир. У березні 1610 року увійшов в Москву.

4 липня 1610 року експедиційний корпус Делагарді, московське військо, німецькі та французькі найманці (всього до 35 тис. чоловік) були розбиті важкою річпосполитською кавалерією Станіслава Жолкевського (приблизно 6,8 тис. чоловік) у битві під Клушином, після чого Делагарді приєднався до коронної армії. Того ж року вже в складі коронного війська обложив Тихвинський монастир, здобув його на початку 1611 року й утримував до 1613 року.

26 липня 1611 року військо Якоба Делагарді увійшло до Новгорода й новгородські бояри підписали угоду про підтримку кандидатури сина шведського короля на московський престол та виходу Новгородських земель з підпорядкування Москві.

У 1617 році брав участь в укладанні Столбовського мирного договору.

З 1619 року — шведський намісник в Ревелі, з 1622 року — генерал-губернатор Лівонії. У 1632—1644 роках — член регентської ради при королеві Христині. Отримав від короля у ленне володіння область навколо замку Ляско, який ґрунтовно перебудував.

На його честь названо місто Якобстад (Фінляндія).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Jakob P. De la Gardie — 1917.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. а б в г д е Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlorNorstedts förlag, 1926. — Т. 2. — С. 225–226. — 885 с.
  4. а б в г Форстен Г. В. Делагарди, Яков // Русский биографический словарьСПб: 1905. — Т. 6. — С. 177–180.
  5. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143454153 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  7. а б в г Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
  8. Г. Ф. Делагарди // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 329.
  9. Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
  10. Повесть о победах московского государства(рос.)
  11. Тверь