Ягодін Геннадій Олексійович

радянський політик

Геннадій Олексійович Ягодін (3 червня 1927(19270603), село Великий В'ясс Саранського повіту Пензенської губернії, тепер Лунінського району Пензенської області, Російська Федерація — 4 січня 2015, місто Москва) — радянський державний діяч, хімік, ректор Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва, міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, голова Державного комітету СРСР з народної освіти. Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Доктор хімічних наук (1971), професор. Член-кореспондент Академії наук СРСР (1976—1991) і Російської академії наук (з 1991 року). Дійсний член Російської академії освіти (РАО).

Ягодін Геннадій Олексійович
Народився3 червня 1927(1927-06-03)[1][2]
село Великий В'ясс Саранського повіту Пензенської губернії, тепер Лунінського району Пензенської області, Російська Федерація
Помер4 січня 2015(2015-01-04) (87 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьхімік, політик, фізик, викладач університету
Галузьполітика[3], хімія[3] і неорганічна хімія[3]
Alma materРосійський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
Вчене званнячлени-кореспонденти РАНd
Знання мовросійська[3]
ЗакладРосійський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
ЧленствоАкадемія наук СРСР і ЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
Russian President's Prize in the field of education Державна премія СРСР заслужений працівник вищої школи Російської Федерації

Життєпис

ред.

Народився в родині службовця.

Член ВКП(б) з 1948 року.

У 1950 закінчив Московський хіміко-технологічний інститут імені Менделєєва (МХТІ), інженер-технолог.

У 1950—1952 роках — 1-й секретар Совєтського районного комітету ВЛКСМ міста Москви.

У 1952—1955 роках — аспірант Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва.

У 1955—1963 роках — асистент, заступник декана, декан, доцент Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва.

У 1963—1966 роках — заступник генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії у Відні.

У 1966—1971 роках — доцент, у 1971—1973 роках — декан факультету Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва.

У 1973—1985 роках — ректор Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва.

16 липня 1985 — 5 березня 1988 року — міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

11 березня 1988 — 27 листопада 1991 року — голова Державного комітету СРСР з народної освіти. 27 листопада — 10 грудня 1991 року — голова Комітету СРСР з освіти.

У 1991—2001 роках — ректор Московського міжнародного університету.

Почесний професор РХТУ імені Дмитра Менделєєва (2002), почесний доктор Веспремського хіміко-технологічного університету (Угорщина), Вищої хіміко-технологічної школи (Болгарія), Вищої хіміко-технологічної школи (Прага, Чехія), Вроцлавської політехніки (Польща), Південно-Корейського університету Кон Хі, університету Фукуяма (Японія).

Основні дослідження стосуються хімії рідкісних металів, загальних проблем фізичної хімії. Розробив теоретичні основи і технологію поділу, а також прецизійного очищення цирконію і гафнію. Встановив існування стійких багатоядерних з'єднань цирконію. Розробив нові методи вивчення нестаціонарної масопередачі в процесах екстракції, що забезпечують вимір констант швидкості поверхневих реакцій і визначення механізму поверхневих явищ.

У співавторстві з співробітниками видав підручник «Технологія рідкісних металів в атомній техніці» (1974). Заснував одну з наукових шкіл з кінетики екстракційних процесів.

Помер 4 січня 2015 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.