Яблунівка (Тернопільський район)
Яблуні́вка — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді , Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 року було підпорядковане Угринівській сільраді. До 1990 року належало до Бережанського району.
село Яблунівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Тер. громада | Підгаєцька міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61040370360059782 |
Основні дані | |
Засноване | 1450 |
Населення | 465 |
Територія | 7 км² |
Густота населення | 66.43 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48020 |
Телефонний код | +380 3542 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°13′34″ пн. ш. 25°3′51″ сх. д. / 49.22611° пн. ш. 25.06417° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
302 м |
Водойми | річка Яблунівка |
Відстань до районного центру |
8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39 |
Карта | |
Мапа | |
|
Населення — 449 осіб (2007).
Географія
ред.Селом тече річка Яблунівка.
Історія
ред.Перша писемна згадка — 1450.
1785 р. в селі було 30 дворів, 140 жителів; 1861 р. – 418 жителів; 1990 р. – 104 двори, 670 жителів; 1921 р. – 131 двір, 663 жителі; 1931 р. – 162 двори, 704 жителі; 1939 р. – 770 жителів.
У Яблунівці діяв фільварок дідича Ф. Бохенського (розпайований між місцевим населенням 1922).
Першим учителем був Віцко Бадран; згодом – Павло Гайдукевич, який став ще й організатором громадського життя (дириґував хором при читальні “Просвіти”, провадив місцеву “Січ”; згодом – сотник УГА, учасник визвольних змагань; опісля жив у м. Прага (Чехія), де вчителював у середній школі).
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива "Згода".
Також був польський народний дім, в якому розміщувалися “Кулко рольніче” (споживча кооператива), польські об’єднання “Стрільці” (напіввійськова організація молоді) та “Оброна Народова” (військова озброєна організація).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району[2].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 464 | 99.78% |
російська | 1 | 0.22% |
Усього | 465 | 100% |
Пам'ятки
ред.Є церква Різдва Івана Хрестителя (1994, мурована), капличка (1992).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1992) і пам'ятний знак воякові УПА М. Фучу (1994).
Соціальна сфера
ред.Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Володимир Чистух (нар. 1957) - український педагог, краєзнавець
- Дмитро Шкіль (нар. 1952) - громадський діяч .
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література
ред.- Ковальков Ю., Мельничук Б. Яблунівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 676. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Коропецька У., Мельничук Б., Середна О. Яблунівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 205—206. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Володимир Чистух. Моє рідне село Яблунівка. Тернопіль. 2022. 144 ст.
- Jabłonówka 2.) wieś, powiat podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 351. (пол.)
- https://www.youtube.com/watch?v=cojhL2Xz5HU