Відкрити головне меню

Юцевич Євген Омелянович

Євген Омелянович Юцевич (* 7 липня 1901, Добровеличківка — 5 червня 1988, Київ) — композитор, диригент і музичний консультант у театрах і клубах Києва, викладач акустики й інструментації, батько музикознавця Юрія Юцевича.

Євген Омелянович Юцевич
Зображення
Є.О. Юцевич
Основна інформація
Дата народження 7 липня 1901(1901-07-07)
Місце народження Добровеличківка
Дата смерті 5 червня 1988(1988-06-05) (86 років)
Місце смерті Київ
Поховання Звіринецьке кладовище
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Професії композитор
term.in.ua/muzichnij-arh-v.html

БіографіяРедагувати

Народився 7 липня 1901 року в селі Добровеличківці Херсонської губернії. Загальну та початкову музичну освіту здобув у Вознесенській музичній гімназії. Теоретичних музичних дисциплін і композиції навчався у М. Погодаєва, В. Золотарьова, Л. Ревуцького. Завершив музичну освіту в 1932 році у Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Під час громадянської війни грав у військовому духовому оркестрі. Організував у Вознесенську великий духовий оркестр, який з успіхом виступав у багатьох містах України.

У 1922, 19311941 і 19441966 роках — диригент самодіяльних музичних колективів Києва. Автор оригінальної наукової теорії акустичної природи та «естетичного звучання» музичних інструментів. 1935 року проводив спільні дослідження з Полікарпом Барановським явища дуалізму музичних інтервалів.

У 19501970-ті роки працював над удосконаленням виготовлення струнних та духових інструментів, створив низку оригінальних зразків. Водночас викладав музичну акустику і інструментування для духових оркестрів у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, Київській консерваторії, Центральному будинку народної творчості.

 
Могила Юцевичів

Жив у Києві. Помер 5 червня 1988 року. Похований в Києві на Звіринецькому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Твори:

Йому належить понад 10 наукових досліджень з теорії і практики музичного мистецтва, понад 1000 статей і рецензій.

Музикознавчі роботи:

  • «Школа гри на бандурі» (1958);
  • «Музичні інструменти» (1960, 1962).

ЛітератураРедагувати