Юмжагійн Цеденбал

(Перенаправлено з Юмжагийн Цеденбал)

Юмжагійн Цеденбал (монг. Юмжаагийн Цэдэнбал; 17 вересня 1916 — 20 квітня 1991) — політичний діяч МНР і Монгольської Народно-революційної Партії, генеральний секретар в 1940-1954 і 1981-1984; у 1958-1981 — 1-й секретар ЦК Монгольської народної революційної партії. У 1952-1974 — голова уряду МНР. Голова президії Великого народного хуралу МНР в 1974-1984, маршал з 1979.

Юмжагійн Цеденбал
монг. Юмжаагийн Цэдэнбал Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 вересня 1916(1916-09-17)[1][3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Увс, Монголія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 квітня 1991(1991-04-20)[1][2] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняУлан-Батор Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна МНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, економіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБайкальський державний університетd (1934) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадагенсек ЦК Монгольської народно-революційної партіїd, генсек ЦК Монгольської народно-революційної партіїd, Прем'єр-міністр Монголіїd і міністр фінансів Монголіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняМаршал МНРd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяМонгольська народна партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАнастасія Філатова Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Star of People's Friendship орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Кутузова I ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Орден Хосе Марті орден Прапора Угорської Народної Республіки Великий Хрест ордена Відродження Польщі
Герой Монгольської Народної Республіки Герой праці МНР
Орден Полярної Зірки орден Сухе-Батора орден Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «50 років Монгольській Народній Революції» Jubilee Medal "30 years of the Victory in Khalkhin-Gol" Jubilee Medal "40 years of the Victory in Khalkhin-Gol" Medal "For the Victory over Japan" of Mongolia Jubilee Medal "30 Years of the Victory over militaristic Japan" орден «Зірка Югославії» орден Державного Прапора Орден Карла Маркса Орден Георгія Димитрова Order of the Yugoslavian Great Star орден Білого лева
Badge “Participant in the battles of Khalkhin Gol”
знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній Війні» Jubilee Medal "50 Years of the Mongolian People's Army" медаль «Дружба»

У 1990 виключений з МНРП.

Біографія

ред.

Народився в сім'ї незаможного скотаря.

У 1938 закінчив фінансово-економічний інститут в Іркутську.

У 1939 вступив в Монгольську народно-революційну партію (МНРП).

В 1939—1940 заступник, потім міністр фінансів МНР.

З 1940 член ЦК МНРП і член Президії (з 1943 Політбюро) ЦК МНРП.

У 1940—1954 — генеральний секретар ЦК МНРП і одночасно в 19411945 — заступник головнокомандуючого і начальник Політуправління Монгольської народно-революційної армії (МНРА).

У 1945—1952 — заступник прем'єр-міністра МНР і (до 1948) голова Держплану.

У 1952—1974 — голова Ради Міністрів.

З 1958 — перший секретар ЦК МНРП.

З 1974 — голова Президії Великого народного хуралу МНР.

Висувався на керівні посади при диктатурі Чойбалсана, посів посаду Генерального секретаря ЦК МНРП. Після смерті Чойбалсана в 1952 також став прем'єр-міністром. Проводив набагато м'якшу політику, при нім були звільнені з в'язниць багато жертв чойбалсанівських репресій, проте політика Чойбалсана офіційно не переглядалася. Зумів виключити з ЦК своїх основних суперників, серед яких були Дашійн Дамба (1959), Дарамин Тумур-Очир (1962), Лувсанцерегійн Ценд (1963), а також «антипартійна група в складі — Лоохууз, Нямбуу і Сурмааджав» (грудень 1964).

Зовнішня політика була направлена на зміцнення зв'язків з СРСР, проте при цьому він чинив опір планам перетворити Монголію на одну з союзних республік. Під час політичних розбіжностей між СРСР і КНР рішуче встав на бік СРСР. Саме до цеденбалівської Монголії намагався втекти вже колишній соратник Мао Цзедуна Лінь Бяо.

Видну роль в політичній діяльності Монголії грала і дружина Цеденбала, росіянка за походженням Анастасія Іванівна Цеденбал-Філатова, з якою Цеденбал познайомився під час партійного навчання в Москві, і яка навіть входила до складу Політбюро ЦК МНРП.

Пішов у відставку в серпні 1984 і переїхав до Москви разом з дружиною. Новим Генеральним секретарем обраний Жамбин Батмунх. Після смерті тіло Цеденбала привезене до Монголії, де він і похований.

Нагороди

ред.

За організацію допомоги Радянській Армії в роки Другої Світової війни 1939—1945 і за бойові заслуги в розгромі японських мілітаристів нагороджений Президією Верховної Ради СРСР орденом Леніна (1944), орденом Кутузова 1-го ступеня (1945).

У 1971 нагороджений орденом Жовтневої Революції, в 1976 орденом Леніна. Цеденбал — Герой Праці МНР (1961) і Герой МНР (1966). Почесний член Академії наук МНР (1966). Нагороджений орденами Сухе-батора і іншими монгольськими орденами. Золота медаль Миру ім. Жоліо-Кюрі (1973).

Література

ред.
  • В. Головченко. Цеденбал Юмжагійн // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.766 ISBN 978-966-611-818-2

Примітки

ред.