Юзеф Венявський
Юзеф Венявський (пол. Józef Wieniawski; 23 травня 1837, Люблін — 11 листопада 1912, Брюссель) — польський піаніст і композитор. Брат Генрика і Юліана Венявських. Брат-близнюк Олександра Венявського[7], сином якого був композитор Адам Тадеуш Венявський.
| Юзеф Венявський | |
|---|---|
| пол. Józef Wieniawski | |
 | |
| Народився |
23 травня 1837[4][2][…] Люблін[4][1][5] |
| Помер |
11 листопада 1912[1][2][…] (75 років) Брюссель, Бельгія[5] |
| Поховання | Іксельське кладовищеd |
| Країна | Королівство Польське |
| Діяльність | піаніст, композитор, музичний педагог |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Знання мов | польська[2] |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Королівська консерваторія в Брюсселі |
| Жанр | класична музика |
| Батько | Tadeusz Wieniawskid |
| Брати, сестри | Julian Wieniawskid і Генрик Венявський[4][6] |
Біографія ред.
З асимільованої єврейської сім'ї — батько, дід з боку матері і дядько були лікарями[8]. Навчався в Паризькій консерваторії у П'єра Ціммермана і Антуана Мармонтеля, а також у Шарля Валантена Алькала (композиція та камерний ансамбль). З 1853 р. займався в Веймарі у Ференца Ліста, потім удосконалював свою композиторську майстерність в Берліні у Адольфа Бернгарда Маркса.
З дитячих років Юзеф Венявський багато концертував (у тому числі в дуеті з братом Генриком) у Франції та інших європейських країнах. У 1866 — 1869 роках був професором Московської консерваторії. З 1870 року він жив і працював у Варшаві, був одним із засновників Варшавського музичного товариства, а в 1875–1877 рр. очолював його; на цей час припадає створення при товаристві змішаного хору, до роботи з яким Венявський залучив Олександра Михайловського. З 1878 р. і до кінця своїх днів був професором Брюссельської консерваторії.
Як піаніст Венявський був відомий, зокрема, пропагандою творчості Фридерика Шопена — в тому числі виконанням всіх його етюдів і концертами, повністю складеними з шопенівської музики. Серед виконавців, з якими йому доводилося виступати в ансамблі, були Йозеф Йоахім, Леопольд Ауер, Альфредо Піатті й інші провідні музиканти епохи.
Похований на кладовищі Ікселья в передмісті Брюсселя.
Творчість ред.
Серед творів Венявського переважає фортепіанна музика в жанрах, розроблених Шопеном: етюди, вальси, полонези, мазурки, балади; в цілому Венявський-композитор виступав як пропагандист і популяризатор польської музичної культури за кордоном, поєднуючи проходження шопенівської традиції з використанням гармонійних і композиційних новацій свого часу[9].
Венявському належать також кілька творів у великій формі: симфонія ре мажор (тв. 49, 1890), фортепіанний концерт соль мінор (тв. 20, 1859), сонати для скрипки і фортепіано (тв. 24) і віолончелі та фортепіано (тв. 26), увертюра «Вільгельм Мовчазний» (фр. Guillaume le Taciturne; тв. 43, 1887).
Записи ред.
Більшість опублікованих творів Венявського сьогодні записані.
Концерт записувався кілька разів. У 52 томі серії «Романтичний фортепіанний концерт» фірми Hyperion Records вийшов запис Хеміша Мілна з Шотландським симфонічним оркестром BBC під диригуванням Міхала Дворжіньского (також на диску записаний другий концерт Германа Гьотца).
У 2008 році польська фірма Acte Préalable записала диск з фортепіанними творами Венявського у виконанні польського піаніста Томаша Каменяка (Tomasz Kamieniak). Запис отримав премію за популяризацію забутої польської музики. Другий диск, що включає твори для фортепіано як в дві, так і в чотири руки, був записаний у 2013 році (виконавці Валентина Сеферінова і Венера Бойкова). Ця ж фірма випустила запис симфонії і увертюри «Вільгем Мовчазний» (Orkiestra Symfoniczna Filharmonii Podkarpackiej im. Artura Malawskiego, диригент Piotr Wajrak).
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117363855 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в В. Венявский // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 224–225.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Венявский // Венгрия — Вильно — 1928. — Т. 10. — С. 244.
- ↑ Magdalena Nowicka. Nieznana rodzina sławnego skrzypka. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Halina Goldberg «The Age of Chopin: Interdisciplinary Inquiries». Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ James Parakilas. The Ballade as Nationalist Tribute: Józef Wieniawski // The nineteenth-century piano ballade: An anthology. — A-R Editions, Inc., 1990. — P. XIV.
Література ред.
- Wieniawski, Joseph // Baker's Biographical Dictionary of Musicians / Completely Revised by Nicolas Slonimsky. — Fifth Edition. — New York : G. Schirmer Inc., 1958. — P. 1794—1795.
Посилання ред.
- Венявский, Юзеф: ноты произведений
- Біографія і список творів Юзефа Венявського на сайті познанського Музичного товариства імені Генріха Венявського [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Венявский // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.