Відкрити головне меню

«Южные записки» — літературний тижневик ліберального напрямку, видавався в Одесі1903 — 1905 роках). Редактори М. Славинський і Ф. Матушевський. «Южные записки» прихильно ставилися до української справи. Спочатку редакція була розташована за адресою вул. Троїцька, 26, пізніше переїхала на вул. Катерининську, 22.

Південні записки
Южные записки
Южные записки.jpg
Країна видання Російська імперія
Тематика літературний тижневик
Періодичність виходу щотижнево
Мова російська
Адреса редакції Одеса, вул. Катерининська, 22
Головний редактор М. Славинський
Засновано 1903
Дата закриття видання 1905

ІсторіяРедагувати

1901 року Славинського вислали із столиці за активну проукраїнську діяльність. Проживши кілька років у Катеринославі, з початку 1904-го він вирушає до Одеси редагувати «Южные записки». У листопаді 1904 року, перед початком війни Росії з Японією, його знову призивають до війська.

Одне з оповідань Лесі Українки «Миттєвість[1]» (російською мовою) було надруковано в «Южных записках» 20 січня 1905 року. Сама письменниця у листі до матері писала, що хотіла б працювати в тижневику на посаді головного редактора:[2]

Я подумала, подумала — та й смальнула телеграму Славінському, щоб рекомендував мене в редактори «Южных записок»! Оце отримала телеграфічну відповідь від Славінського: «Известие ваше сомнительно: пишу». Се значить, він думає, що вже хтось знайшовся за редактора. Може… ну нічого, пождем. У всякім разі ся телеграма трохи бризнула на мене холодною водою.

Маргарита Комарова також працювала в тижневику, займаючись перекладами українських творів на російську мову.[3]

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Леся Українка. Віртуальна виставка. korolenko.kharkov.com. Процитовано 2016-02-16. 
  2. Одеса у життєпису Максима Славінського. chornomorka.com. Процитовано 2016-02-16. 
  3. Одеса, Лесині сліди. ЛітАкцент. Процитовано 2016-02-16.