Відкрити головне меню

Шпеник Отто Бартоломійович (* 14 липня 1938 року, Мукачево) — директор Інституту електронної фізики (1992–2017), академік НАН України.

Шпеник Отто Бартоломійович
Народився 14 липня 1938(1938-07-14) (81 рік)
Мукачеве, Перша Чехословацька Республіка
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність фізик
Галузь фізика
Alma mater Ужгородський національний університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Членство НАН України
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого Орден «За заслуги» III ступеня

ЗванняРедагувати

  • Іноземний член Угорської академії наук
  • почесний громадянин міста Ужгород
  • голова Закарпатського фізичного товариства
  • Президент Закарпатського відділення Малої академії наук
  • голова Закарпатської філії Федерації вчених України
  • доктор фізико-математичних наук, професор
  • член секції фізики Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки
  • член Експертної ради ВАК України
  • член бюро Відділення фізики і астрономії НАН України
  • Соросівський професор
  • заслужений діяч науки і техніки України
  • лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
  • член наукової ради «Фізика плазми» Російської академії наук
  • член оргкомітетів та організатор багатьох республіканських та міжнародних наукових конференцій
  • «Людина року ’97» міста Ужгород.

НагородиРедагувати

  • Нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня» та почесним знаком «Винахідник СРСР»
  • Подякою Президента України Л. Д. Кучми (1999 р.)
  • Почесною грамотою Закарпатської обласної державної адміністрації (1997 р.)
  • Почесною грамотою Закарпатської обласної ради (2000 р.)
  • пам'ятною медаллю Дебреценського наукового центру Угорської АН
  • пам'ятною медаллю ім. Лоняї Саболч-Сатмар-Березького наукового товариства Угорської АН (1998 р.)
  • ювілейною медаллю інженерного факультету Мішкольцського університету (1998 р.).

БіографіяРедагувати

У 1961 році закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету та отримав кваліфікацію «фізик. Вчитель фізики». У 1964 закінчив аспірантуру при кафедрі оптики Ужгородського державного університету. У 1967 році в Ленінградському державному університеті захистив кандидатську дисертацію на тему «Збудження атомів при зіткненнях з моноенергетичними електронами». У 1975 році в Інституті фізики АН України захистив докторську дисертацію на тему «Дослідження процесів збудження при зіткненнях повільних електронів та іонів з атомами».

Один із ветеранів кафедри оптики, квантової електроніки та Проблемної науково-дослідної лабораторії фізики електронних зіткнень УжДУ, активний учасник створення Ужгородського відділення Інституту ядерних досліджень АН України та відділу іонних процесів, чимало зусиль доклав по будівництву лабораторного корпусу та створенню передумов для відкриття першого на Закарпатті академічного інституту — Інституту електронної фізики НАН України; перший його директор. Один із продовжувачів ужгородської наукової школи з фізики електронних зіткнень. Серед його учнів 15 кандидатів та 2 докторів наук.

Галузі наукових інтересів: експериментальна атомна фізика, оптика, фізика електронних і атомних зіткнень, фізична електроніка, взаємодія електронів з поверхнею твердого тіла, елементарні процеси у верхніх шарах атмосфери Землі і планет.

Має 320 друкованих праць та 8 авторських свідоцтв на винаходи.

Співавтор декількох монографій.

ДжерелоРедагувати