Інститут електронної фізики НАН України
Інститут електронної фізики НАН України (ІЕФ НАН України)[2] — наукова установа Національної академії наук України, де проводяться дослідження з актуальних проблем фізики та суміжних наук[3].
Інститут електронної фізики Національної академії наук України | |
---|---|
Абревіатура | ІЕФ НАН УКРАЇНИ |
Тип | науково-дослідний інститут |
Засновано | 1992[1] |
Галузь | 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук |
Країна | Україна |
Розташування | Ужгород, вул. Університетська, 21 |
Директор | Гомонай Ганна Миколаївна |
Материнська організація | Національна академія наук України |
Код ЄДРПОУ | 05540008 |
Вебсайт: iep.org.ua | |
Інститут електронної фізики — наукова установа в Україні, в якій проводяться наукові пошуки з актуальних проблем атомної фізики, фізики електронних і атомних зіткнень, низькоенергетичної ядерної фізики, фізики лазерів на парах металів, оптичного та лазерного приладобудування[4].
Історія
ред.Історія створення
ред.У 1981 році на базі уже діючих окремих наукових відділів інститутів АН УРСР — відділу фотоядерних процесів Інституту фізики АН УРСР (1969 р.) та відділу теорії гадронів Інституту теоретичної фізики АН УРСР (1970 р.) — було створено Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень АН УРСР[5].
У 1992 році Ужгородське відділення ІЯД УРСР було реорганізовано в Інститут електронної фізики НАН України[6][7].
У 2019 році інститут внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави (термін дії свідоцтва до 13.01.2021)[8].
Історія досліджень
ред.В 2016 році спільно з Чернівецьким націоанльним університетом проведено вивчення впливу опромінення високоенергетичними електронами на структурну досконалість монкристалічних матеріалів[9].
Дослідження
ред.- фізики фотонних, електронних, іонних та атомних зіткнень,
- низькоенергетичної ядерної фізики,
- радіаційної і техногенно-екологічної безпеки,
- фізики лазерів на парах металів,
- оптичного приладобудування,
- фізико-хімічних основ і технології отримання, оброблення та застосування макроскопічних і мезоскопічних кристалів, плівок та склоподібних матеріалів.
Відділи та наукові підрозділи
ред.Наукові школи інституту
ред.Директори
ред.- Запісочний Іван Прохорович (1981—1988)[17];
- Шпеник Отто Бартоломійович (1988—2017);
- Гомонай Ганна Миколаївна (з 2017)[18].
Наукове обладнання
ред.Мікротрон М-30
ред.На сьогодні мікротрон М-30 є єдиною і унікальною в Україні ядерно-фізичною установкою в діапазоні енергій прискорених електронів 1—30 МеВ, що має необхідне обладнання, напрацьовані методики та кваліфікований персонал з досвідом роботи в галузі радіаційної сертифікації приладів і матеріалів космічного та спеціального призначення[19].
Мікротрон М-30 Інституту електронної фізики НАН України включено в об'єкти до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання[20].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ http://iep.org.ua/en/history
- ↑ | Статут Інституту електронної фізики Національної академії наук України, Ужгород.-2016 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | Інститут електронної фізики НАН України — офіційний сайт. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | Каталог підприємств України. Інститут електронної фізики НАН України. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ | Національна академія наук України — Інститут електронної фізики НАН України — Про установу. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | - Київський університет права- Поглиблення наукових зв'язків між Київським університетом права НАН України та Інститутом електронної фізики НАН України. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | Національна академія наук України — 100 : головні тенденції розвитку і здобутки: документи і матеріали. Книга 3 : 1992—2018. [Електронне видання] / редкол.: О. С. Онищенко (гол. ред.) [та ін.]; упоряд.: О. С. Онищенко (наук. кер. проекту), Л. М. Яременко, Г. В. Індиченко [та ін.]; НАН України, Нац. б-ка Украї ни ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства. — Київ, 2018.–C.21 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Міністрество освіти і науки України (21 серпня 2020). Про включення наукових установ до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. mon.gov.ua. МОН України. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 1 грудня 2020.
- ↑ | Чернівецький національний університет. Узагальнена інформація щодо наукової та науково-технічної діяльності за 2016 рік. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ електронних процесів і елементарних взаємодій. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ квантової та плазмової електроніки. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ матеріалів функціональної електроніки. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Відділ фотоядерних процесів. Інститут електронної фізики НАН України (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики (2017). Центр колективного користування приладами «Лазерний спектроскопічний комплекс» НАН України. nas.gov.ua. Центр практичної інформатики НАН України. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. Іван Прохорович Запісочний. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Інститут електронної фізики НАН України. ШПЕНИК Отто Бартоломійович. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ | Інституту ядерних досліджень НАН України — Коротка історія та основні досягнення — 26.03.2020. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | Завілопуло А. М. Перша жінка—директор Інституту електронної фізики НАН України (до 60-річчя доктора фізико-математичних наук ГМ Гомонай) //Вісник НАН України. — 2019.- C. 107 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ | Маслюк В. Т. Про стан та перспективи фундаментальних і прикладних досліджень на прискорювачі електронів (мікротроні) М-30 (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 12 жовтня 2016 року) //Вісник НАН України. — 2016.- C.47[недоступне посилання]
- ↑ КМУ (19.08.2002). Розпорядження Кабінету Міністрів №472-р від 19 серпня 2002. zakon.rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
Література
ред.- Завілопуло А. М. Перша жінка—директор Інституту електронної фізики НАН України (до 60-річчя доктора фізико-математичних наук ГМ Гомонай) //Вісник НАН України. — 2019. Доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162551 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Національна академія наук України — 100 : головні тенденції розвитку і здобутки: документи і матеріали. Книга 3 : 1992—2018. [Електронне видання] / редкол.: О. С. Онищенко (гол. ред.) [та ін.]; упоряд.: О. С. Онищенко (наук. кер. проекту), Л. М. Яременко, Г. В. Індиченко [та ін.]; НАН України, Нац. б-ка Украї ни ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства. — Київ, 2018. — 584 с.-ISBN 978-966-02-8287-2
Посилання
ред.Рекомендована література
ред.- Елементарні процеси в атомних системах [Текст]: матеріали конф. (ЕПАС'98), присвяч. 80-річчю НАН України / НАН України. Від-ня фізики і астрономії, Ін-т електрон. фізики ; ред. А. М. Завілопуло. — Ужгород: [б.в.], 1998. — 246 с. — ISBN 966-7511-00-6
- Наукові праці ІЕФ'96 [Текст] / НАН України ; відп. ред. А. М. Завілопуло. — Ужгород: [б.в.], 1996. — 292 с.