Шоханов Андрій Георгійович

Андрій Георгійович Шоханов (25 червня 1914, місто Нижньодніпровськ Катеринославської губернії — 27 лютого 2016, місто Хмельницький) — український радянський діяч, голова Хмельницького промислового облвиконкому. Депутат ВР УРСР 6-го скликання (19631967).

Андрій Георгійович Шоханов
Андрій Георгійович Шоханов
Андрій Георгійович Шоханов
Голова Хмельницького міськвиконкому
1953 — 1956
 
Народження: 25 червня 1914(1914-06-25)
Нижньодніпровськ, Новомосковський повіт Катеринославська губернія
Смерть: 27 лютого 2016(2016-02-27) (101 рік)
Хмельницький
Освіта: Дніпропетровський металургійний інститут
Партія: КПРС -1938
 
Військова служба
Роки служби: 25.9.1941-1946
Звання: Старший лейтенант
Битви: Німецько-радянська війна
Нагороди:
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Життєпис ред.

Народився 25 червня 1914 року в родині робітника у місті Нижньодніпровську, Новомосковського повіту Катеринославська губернія (тепер у складі міста Дніпра).

З 1930 року по 1933 рік — учень школи фабрично-заводського навчання, електрослюсар Нижньодніпровського вагоноремонтного заводу. Закінчив вечірній робітничий факультет. З 1933 року по 1939 рік навчався в Дніпропетровському металургійному інституті. Член ВКП(б) з 1938 року.

Після закінчення інституту працював плавильним майстром, інженером-дослідником, інженером з якості сталі заводу «Дніпроспецсталь» міста Запоріжжя.

За часів німецько-радянської війни[1] служив пропагандистом госпіталю Південного фронту, перебував на посаді секретаря політичного відділу Південного, Закавказького[2], Північно-Кавказького фронтів[3]. Старший лейтенант.

У 1946 році працював старшим інженером Міністерства місцевої промисловості у місті Кишиневі. З 1946 року по 1951 рік — інструктор, заступник секретаря, 3-й секретар Кам'янець-Подільського міського комітету КП(б)У.

З 1951 року по 1953 рік  — 2-й секретар Проскурівського (Хмельницького) міського комітету Комуністичної партії України. З 1953 року до 1956 року працював головою виконавчого комітету Проскурівської (Хмельницької) міської ради депутатів трудящих.

З 1956 року до грудня 1957 року — 2-й секретар Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України. З грудня 1957 року по вересень 1962 року — 1-й секретар Хмельницького міського комітету КПУ. У 1958 році закінчив заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС у Москві.

У вересні 1962 року обраний секретарем Хмельницького обласного комітету Комуністичної партії України.

З січня 1963 року до грудня 1964 року — голова виконавчого комітету Хмельницької промислової обласної ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — 1965 року — заступник голови виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих.

У 1965—1974 роках — 1-й секретар Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України.

Діяльність Шоханова з розвитку соціально-економічної інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства дозволила місту Хмельницькому в короткий термін перетворитись у розвинутий в економічному та соціальному відношенні обласний центр. Було збудовано взуттєву та швейну фабрики, аеропорт, молокозавод, маслосирбазу, автобусне депо. Шоханов був ініціатором газифікації та подальшої телефонізації міста Хмельницького. Його особистою заслугою є відкриття загальнотехнічного факультету Львівського поліграфічного інституту, який згодом став першим у місті вищим навчальним закладом (нині Хмельницький національний університет).

За особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування в місті Хмельницькому нагороджений Почесною відзнакою Хмельницького міського голови. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно як ветерану служби в органах місцевого самоврядування[4].

Потім — на пенсії у місті Хмельницькому. 27 лютого 2016 року на 102 році життя відійшов у вічність[5]

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. Медаль «За бойові заслуги». (Сайт).
  2. Медаль «За оборону Кавказу». (Сайт).
  3. Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». (Сайт).
  4. Хмельницька міська рада. (Сайт).
  5. Хмельницька міська центральна бібліотека. (Сайт).

Посилання ред.