Вікіпедія

Шифман Ілля Шолеймович

Шифман Ілля Шолеймович, псевдонім Корабльов Ілля Шолеймович[3] (1 червня 1930, Ленінград — 4 березня 1990) — радянський антикознавець і сходознавець, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Ленінградського відділення Інституту сходознавства АН СРСР. Видав близько 150 праць з історії країн Стародавнього Сходу: Угарита, Фінікії, Палестини, Стародавньої Сирії, Стародавньої Аравії. Ініціатор нового наукового перекладу Старого Заповіту зі стародавньо-єврейської російською мовою.

Шифман Ілля Шолеймович
Народився1 червня 1930(1930-06-01)[1]
Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер4 березня 1990(1990-03-04) (59 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьісторик
Галузьісторія і сходознавство
Alma materІнститут історії Санкт-Петербурзького державного університетуd і Ленінградський державний університет (1953)
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий керівникNikolaĭ Nikolaevich Zalesskiĭd і Колобова Ксенія Михайлівна[2]
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет і Інститут східних рукописів РАНd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шифман.

Біографія

ред.

Народився в Ленінграді, проте в роки Німецько-радянської війни перебував в евакуації в багатьох містах — в Рибінську, Сталінграді, Баку і Астрахані. 1945 року з батьками повернувся в Ленінград[4].

1948 року вступив на факультет сходознавства, кафедру асирології і гебраїстики, Ленінградського державного університету. Проте 1950 року кафедру закрили, і Шифмана перевели на кафедру історії Стародавньої Греції та Риму історичного факультету, який він закінчив з відзнакою 1953 року.

Наступні 1953—1957 року Ілля Шолеймович працював вчителем історії у Середній Азії, потім — у Калінінградській області. 1957 року повернувся до Ленінграда. Два роки (1957—1958) працював продавцем у книгарні «Мир» на Невському проспекті, 13, наступні два роки (1958—1959) — перекладачем у Центральному проектно-конструкторському бюро Морського флоту.

У 1959—1960 роках Шифман навчався в аспірантурі на кафедрі історії Стародавньої Греції та Риму, кандидатську дисертацію захистив у липні 1960 року на тему фінікійської колонізації Західного Середземномор'я. За півроку за клопотанням радянського сходознавця, члена-кореспондента АН СРСР Ніни Вікторівни Пігулевської, його зарахували до штату молодшим науковим співробітником Ленінградського відділення Інституту сходознавства АН СРСР. Тут, поєднуючи роботу з викладанням на історичному факультеті Ленінградського державного університету, Ілля Шолеймович працював до своєї смерті 4 березня 1990 року.

1970 року опублікована монографія Шифмана «Соціальні та економічні відносини в Сирії в I—III століттях». 19 грудня 1972 року в Московському Інституті історії за цією ж темою він захистив докторську дисертацію. Опонентами під час захисту були відомий візантиніст Георгій Львович Курбатов і сходознавець Ісидор Савич Кацнельсон. Пізніше регулярно читав спецкурси на історичному факультеті, зокрема з аналізу та критики біблійних переказів, курси з історії Карфагена і Пунічних воєн.

Близько 30 років Ілля Шолеймович був беззмінним керівником лекторію при Ленінградському відділенні Інституту сходознавства. Особливо популярними були лекції Іллі Шолеймовіча з історії християнства і лекції О. Г. Большакова з ісламу і про життя Мухаммада. Діяльність лекторію перервалася сама собою разом зі смертю Іллі Шолеймовіча. В період 1989—1990 років Ілля Шолеймовіч був головою єврейського культурного товариства Ленінграда.

Монографії

ред.
  • Возникновение Карфагенской державы. («Палестинский сборник». Вып. 12 (75). М.-Л., Издательство АН. 1963. 105 стр.
  • Финикийский язык. (Серия «Языки народов Азии и Африки»). М., ИВЛ. 1963. 68 стр. 1200 экз. (2-е изд. М., УРСС. 2003)
  • Финикийские мореходы. (Серия «По следам исчезнувших культур Востока»). М., Наука. 1965. 82 стр. 9000 экз.
  • Кораблев И. Ш. (псевдоним) Ганнибал. М., Наука. 1976. 400 стр. 50000 экз. 2-е изд. М., Наука. 1981.
  • Набатейское государство и его культура. Из истории культуры доисламской Аравии. (Серия «Культура народов Востока. Материалы и исследования»). М., Наука. 1976. 163 стр. 3000 экз. (2-е изд. СПб, Издательство СПбГУ. 2007)
  • Сирийское общество эпохи принципата (1-3 вв. н.э.). М., Наука. 1977. 310 стр. 2400 экз.
  • Угаритское общество (XIV—XIII вв. до н. э.) М., Наука. 1982. 392 стр. 1000 экз.
  • Ilya Schiffmann. Phönizisch-Punische Mythologie und geschichtliche Überliefering in der Widerspiegelung der antiken Geschichtssreibung. Roma, 1986; русский перевод (осуществлён А. С. Четверухиным) — Шифман И. Ш. Финикийская мифология и античная историческая традиция. В кн.: Финикийская мифология. СПб., 1999, с. 188—324.
  • Культура древнего Угарита (XIV—XIII вв. до н. э.). М., Наука. 1987. 236 стр. 2000 экз.
  • Ветхий завет и его мир: (Ветхий завет как памятник литературной и общественной мысли древней Передней Азии). М., Политиздат. 1987. 240 стр. 200000 экз. (2-е изд. СПб, Издательство СПбГУ. 2007)
  • Александр Македонский. (Серия «Всеобщая история»). Л., Наука. 1988. 205 стр. 200000 экз. (2-е изд. СПб, Издательство СПбГУ. 2007)
  • Цезарь Август. (Серия «Из истории мировой культуры»). Л., Наука. 1990. 200 стр. 100000 экз.
  • Карфаген. / Сост. и автор вступ. ст. И. Р. Тантлевский. СПб, Издательство СПбГУ. 2006. 518 стр. (включает переиздания книг «Финикийские мореходы», «Возникновение Карфагенской державы» и «Ганнибал»)

Примітки

ред.
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #103247548 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ http://centant.spbu.ru/centrum/history/historia.htm
  3. ↑ Грушевой А. Г. Шифман Илья Шолеймович. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 1 вересня 2010.
  4. ↑ Факти життя І. Ш. Шифмана викладені в основному за його автобіографії, що зберігається в його особовій справі — Архів сходознавців. Ф. 152, оп. 3. Од. Хр. 914

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шифман_Ілля_Шолеймович&oldid=35268719