Ширванзаде Олександр Мінасович

Олександр Мінасович Мовсісян
Ալեքսանդր Մինասի Մովսիսյան
Ім'я при народженні вірм. Ալեքսանդր Մինասի Մովսիսյան
Псевдонім Олександр Мінасович Ширванзаде (Ալեքսանդր Մինասի Շիրվանզադե)
Народився 18 квітня 1858(1858-04-18)
Російська імперія Шемаха, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 7 травня 1935(1935-05-07) (77 років)
РРФСР Кисловодськ, Російська РФСР
Поховання могила Олександра Ширванзадеd
Громадянство Російська імперія УРСР
Національність Вірменин
Місце проживання Париж
Діяльність прозаїк, драматург, публіцист
Жанр роман, повість, оповідання, п'єса, кіносценарій
Magnum opus Chaos[d], Artistd і For Honor[d]
Нагороди

CMNS: Ширванзаде Олександр Мінасович у Вікісховищі

Мовсісян Олександр Мінасович (вірм. Ալեքսանդր Մինասի Շիրվանզադե, псевдонім — Ширванзаде, нар. 18 квітня 1858, Шемаха, Бакинська губернія — пом. 7 травня 1935,Кисловодськ) — вірменський письменник, один з основоположників вірменської реалістичної прози, драматург.

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї кравця, котрий займався торгівлею, однак розорився. Тож Олександр не зміг отримати закінчену освіту. У 17 років вирушив на заробітки в Баку — центр молодої нафтової промисловості, працював рахівником. Соціальні протиріччя, експлуатація багатими промисловцями простих робітників, що ледь зводили кінці з кінцями, спонукали майбутнього письменника взятися в кінці 70-х років за перо журналіста, аби висловити свій протест проти жадібності нафтових магнатів.

У 1885 році Ширванзаде переїздить до Тифліса. Відтоді починається плідна літературна праця письменника-реаліста. Співчуттям до трудового люду просякнуті ранні твори Ширванзаде — «Пожежа на промислах», «Щоденник прикажчика». Здобув популярність опублікованим в 1898 році романом «Хаос»[1], що описує життя великого міста, викриває негативні сторони капіталістичного суспільства, ганить моральний занепад ненаситних багатіїв.

Під час масового знищення вірмен у Туреччині Ширванзаде виступав у пресі на їхній захист. Задля збору коштів поїхав до Росії, але був заарештований і 1898 року засланий до Одеси, де продовжував літературну діяльність.[2] Свої враження про українську перлину на березі Чорного моря Ширванзаде висловив у повісті «Артист».[3] В Одесі Ширванзаде працював над повістю «Меланія».[4] У 19051910 роки Мовсісян жив у Парижі, в 19101919 живе у Тифлісі, потім знову виїхав за кордон.

Сподіваючись на подолання класової нерівності, письменник вітав Жовтневу революцію 1917, захоплювався досягненнями Радянської Вірменії. У 1926 році повернувся на батьківщину, став одним з творців вірменської радянської літератури. Виступав на 1-му з'їзді радянських письменників. Політичні комедії О. Ширванзаде стали визначним явищем вірменської драматургії 20-х років.[5]

З початку творчої діяльності Ширванзаде звертається до життя різних верств суспільства: торговців, ремісників, ділків, буржуазної інтелігенції, артистів. Зображуючи світ патріархальної провінції (роман «Честь» (1885); повість «Злий дух» (1894)), письменник показує проникнення в це середовище буржуазних порядків, психологічно правдиво розкриває драматичні долі окремих людей.

Народний письменник Вірменської РСР (1930) та Азербайджанської РСР (1930). Перший народний письменник Азербайджанської РСР.

Похований у пантеоні ім. Комітаса.[6]

Вшанування пам'яті

ред.

На честь відомого вірменського письменника названа вулиця у Єревані. Ім'я Ширванзаде носить Капанський (Зангезурський) драматичний театр.

Примітки

ред.
  1. Укр. перекл.— Хаос / Переклад з вірменської М. Артеменко і В. Маміконяна. — К.: Художня література, 1961. — 323 с.
  2. Александр Ширванзаде / ArmenianHouse.org. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
  3. К. Тур-Коновалов, Д. Замрій, О. Лісовикова. Режисер Олександр Довженко / Пер. з рос. І. Бондаря-Терещенка. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014. — 336 с. — ISBN 978-966-14-6547-2
  4. Літературна Одеса. — С. 137 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
  5. С. Г. Амірян. Вірменська література [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] / Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г.
  6. Коротко про пантеон ім. Комітаса. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.

Посилання

ред.