Вікіпедія

Алексанян Олена Ашотівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексанян.

Олена Ашотівна Алексанян (вірм. Ելենա Աշոտի ԱլեքսանյանԵլենա Աշոտի Ալեքսանյան;18 грудня 1933, Єреван, Вірменія — 24 липня 2008, Єреван, Вірменія) — радянський і вірменський літературознавець і перекладач, дослідник в галузі порівняльного літературознавства. Доктор філологічних наук, професор.

Олена Алексанян
Народилася 18 грудня 1933(1933-12-18)
Єреван, СРСР
Померла 24 липня 2008(2008-07-24) (74 роки)
Єреван, Вірменія
Країна  Вірменія
Діяльність літературознавиця, перекладачка, літературний критик, філолог
Alma mater Єреванський державний університет (1955)
Літературний інститут імені Горького (1964)
Заклад Єреванський державний університет
Комуніст[d]
Єреванський державний лінгвістичний університет ім. В. Я. Брюсова
Інституті літератури Академії Наук Вірменіїd
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] і професор
Членство Спілка письменників Вірменіїd

Біографія ред.

Народилася 18 грудня 1933 року в Єревані, отримала вищу освіту в 1955 році, закінчивши російське відділення філологічного факультету Єреванського державного університету (ЕрГУ). В цьому ж році поступила на роботу у Видавництво ЕрГУ як редактор, а з 1957 року по 1962 рік працювала літературним співробітником відділу культури республіканської газети «Комуніст». У 1963 році, будучи на заочній аспірантурі ЕрГУ, вступила на стажування в Інститут Світової Літератури імені А. М. Горького в Москві. У 1965 році там же захистила кандидатську дисертацію на тему «Паустовський — новеліст»[1].

Протягом трьох років до 1967 року працювала старшим викладачем Єреванського Державного педагогічного інституту імені В. Брюсова (нині ЄДЛУ)[2], а з 1967 року працювала спочатку старшим науковим співробітником, а потім завідувачем відділом зарубіжної літератури та компаративного вивчення літератур в Інституті літератури імені М. Абегяна[3]. У 2001—2007 рр. також завідувала кафедрою російської літератури ЄДЛУ[4].

У 1978 році захистила докторську дисертацію на тему «Вірменський реалізм і досвід російської літератури»[5], в 1984 році отримала звання професора. З 1969 року — член Спілки Письменників Вірменії[6] як критик, літературознавець, перекладач.

Наукова діяльність ред.

Олена Алексанян вела активну науково-громадську діяльність, був членом правління товариства Вірменія-Франція, публікувалася в журналах «Дружба народів», «Питання літератури», активно друкувалася в республіканських журналах «Літературна Вірменія», «Російська мова у Вірменії», «Гарун», газетах «Голос Вірменії» і «Новий Час», у Московських і Санкт-Петербурзьких періодичних виданнях. Виступала на міжнародних конференціях в Єревані, Москві, Рязані, Відні.

Протягом життєвого шляху О. Алексанян поєднувала наукову діяльність з викладацькою у вузах Вірменії. Під її керівництвом захищено багато кандидатських і докторських дисертацій, не тільки дослідниками з Єревана, але і з районів республіки (Гюмрі, Ванадзор та ін).

Олена Алексанян є автором 7 монографій та більше 100 наукових статей, опублікованих у наукових збірниках ЄДЛУ, ЕрГУ, «Хандесе», «Банбере»[7] та ін.

У 2003 році Олена Алексанян нагороджена премією імені Л. Мкртчяна і Вірмено-російського університету за книгу «Вірменія живе в душі могуче»[8].

Сфера наукових інтересів ред.

  • Взаємовідносини національних літератур, творчість В. Брюсова, вірмено-російські, вірмено-французькі літературні зв'язки.
  • Автор багатьох літературно-критичних статей, а також монографій про творчість класиків і сучасних російських письменників.
  • Значний відрізок своєї наукової діяльності Е.Алексанян присвятила вивченню сучасної вірменської прози, особливо творчості Гранту Матевосяна, включивши вірменського письменника в контекст «радянської прози деревенщиків». Широкий громадський резонанс отримала її книга «Шлях до дому», присвячена аналізу сучасної вірменської прози. Кожна з її книг знаменувала собою певну щабель розвитку вірменського літературознавства[9]

Переклади і журналістська діяльність ред.

О. Алексанян переклала на російську мову твори вірменської — класичної і сучасної — літератури (Аветік Ісаакян, Аксель Бакунц [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.], Сіро Хандзадян, Перч Зейтунцян та ін.)[10][11].

Вона є авторкою багатьох популярних статей, опублікованих у вірменських і російських періодичних виданнях.

Примітки ред.

  1. ↑ Большая советская энциклопедия. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
  2. ↑ Ереванский Государственный Лингвистический Университет им. Архів оригіналу за 31 травня 2011. Процитовано 21 травня 2017.
  3. ↑ Институт Литературы им. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 21 травня 2017.
  4. ↑ Кафедра русской литературы ЕГЛУ. Архів оригіналу за 3 березня 2010. Процитовано 21 травня 2017.
  5. ↑ Документы ЕГЛУ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2009. Процитовано 6 лютого 2009.
  6. ↑ Союз Писателей Армении. Архів оригіналу за 31 травня 2011. Процитовано 21 травня 2017.
  7. ↑ «Банбер»[недоступне посилання з лютого 2019]
  8. ↑ Совместная премия имени Л. Мкртчяна СПА и Армяно-Русского (Славянского) университета за книгу «Армения живёт в душе могуче», 2003. Архів оригіналу за 31 травня 2011. Процитовано 21 травня 2017.
  9. ↑ Памяти любимой Елены Алексанян. Газета «Голос Армении». 18 декабря 2008. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 21 травня 2017.
  10. ↑ Библиография произведений Аветика Исаакяна. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
  11. ↑ Журнальный зал. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 21 травня 2017.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алексанян_Олена_Ашотівна&oldid=40432461