Вікіпедія

Шипіоне

Джино Бонікі (25 лютого 1904 — 9 листопада 1933), відомий як Шипіоне, — італійський художник, письменник, поет, карикатурист та ілюстратор книг.

Шипіоне
Народження 15 лютого 1904(1904-02-15)[1] або 25 лютого 1904(1904-02-25)[2]
Мачерата, Марке, Королівство Італія
Смерть 9 листопада 1933(1933-11-09)[3][4][…] (29 років)
  Арко, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія
(туберкульоз)
Країна  Королівство Італія
Діяльність художник, письменник
Напрямок експресіонізм
CMNS: Шипіоне у Вікісховищі

Життєпис ред.

Джино Бонікі народився в Мачератах. 1909 року переїхав до Риму, де пізніше поступив до Скуоли Лібера ді Нудо Римської академії витончених мистецтв.[5] Разом із Маріо Мафаєм та Антоньєттою Рафаел заснував групу художників «Римської школи віа Кавур», які були під впливом експресіонізму і виступили проти офіційно затвердженого мистецтва фашистського періоду. «Римська школа», за висловом критика, стала «ураганом у мистецькому житті Риму».

Помер в Арко 9 листопада 1933 року від туберкульозу.

Італійський художник Клаудіо Бонікі (1943 р.) — племінник Шипіоне.

Творчість ред.

 
Міст Святого Ангела, 1930

Свій перший твір Шипіоне виставив у 1927 році. Приблизно в цей час він також почав публікувати свої вірші та есеї. Інтерес до історії мистецтва змусив Шипіоне вивчити італійських старих майстрів, а також Ель Греко і Гойю.[5] Такі експресіоністи, як Хайм Сутін, Джеймс Енсор і Ґеорґ Ґросс, вплинули на розвиток його стилю, який характеризувався містицизмом й особистою символікою.[5]

Шипіоне, який не дожив до тридцяти років, став центральною фігурою «Римської школи віа Кавур». Група з'явилася як альтернатива «згасаючій величі метафізичного мистецтва і політизованій метушні пізнього футуризму».[6]

У період найбільшої своєї активності між 1927 і осінню 1930 роками він випустив свої найважливіші твори, такі як «Натюрморт з капелюшкою» (1929) і «Натюрморт з пером» (1929).[7][5] Він виставлявся на Венеціанській бієнале в 1930 році і на першій Римській квадрієнале[en] в 1931 році.[5]

Невеликі картини Шипіоне «Апокаліпсис», 1930, «Католицький князь», 1930, жорстко ритмізовані, напоєні «дантівським» пекельним вогнем. За визначенням мистецтвознавців, ці твори «сприймаються автономним пластичним явищем в італійському живописі, що стикається більш за інші з гіркою тривогою передвоєнної Європи». Його пейзаж «Пьяцца Навона», 1930, таїть в собі відчуття «захопленого катастрофізму». Незвично експресивні, просякнуті болем міські краєвиди, написані художниками групи «Римська школа віа Кавур», виявилися різким контрастом метафізичному застиглому простору.[6]

В останні два роки свого життя туберкульоз, від якого страждав тривалий час, змусив його відмовитися від живопису на користь малюнка.[8][9]

Галерея ред.

  •  
    Шипіоне. «Пьяцца Навона», 1930
  •  
    Фрагмент «Апокаліпсиса», 1930
  •  
    Портрет кардинала Ваннутеллі, 1929

Примітки ред.

  1. ↑ а б Lucchesi S. Scipione // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T076988
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ а б в г д Lucchesi, «Scipione [Bonichi, Gino]», Oxford Art Online.
  6. ↑ а б Герман М. Модернизм: искусство первой половины XX века, 2003.
  7. ↑ Scipione і Marchiori 1944, p. 8.
  8. ↑ Scipione і Marchiori 1944, p. 5.
  9. ↑ Pinto 2002, с. 165.

Список літератури ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шипіоне&oldid=37528098