Вікіпедія

Кароль Шимановський

(Перенаправлено з Шимановський Кароль)

Ка́роль Мацей Шимано́вський (3 жовтня 1882(1882-10-03), Тимошівка, Київська губернія — 29 березня 1937(1937-03-29), Лозанна) — польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист. Брат Станіслави Корвін-Шимановської.

Кароль Мацей Шимановський
пол. Karol Maciej Szymanowski
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Карлъ Матвѣй Шимановскій[1]
Дата народження3 жовтня 1882(1882-10-03)[2]
Місце народженняТимошівка, Тимошівська волость (Чигиринський повіт), Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Дата смерті29 березня 1937(1937-03-29)[3][4][…] (54 роки)
Місце смертіЛозанна, Швейцарія[3]
Причина смертітуберкульоз
ПохованняКрипта заслужених на Скалці
Роки активності1899—1934
Громадянство Російська імперія
Польща Польща
Професіякомпозитор, піаніст
ОсвітаЄлисаветградське земське реальне училище
ВчителіЗигмунт Носковський
Відомі учніBolesław Szabelskid
Інструментифортепіано
Жанриопера, симфонія і класична музика
ЗакладМузичний університет Фридерика Шопена
Нагороди
БатькоStanisław Bonawentura Marian Korwin-Szymanowskid
МатиAnna Dominika Teodora Taubed
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шимановський.

Біографічні дані

ред.

Народився 21 вересня (3 жовтня) 1882(18821003) року в селі Тимошівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кам'янського району Черкаської області) в родинному маєтку (нині належить до Кам'янського району Черкаської області), у родині дворянина Станіслава Бонавентура-Мар'яна Шимановського та Домініки Теодори-Анни, уродженої баронеси фон Таубе, був охрещений у парафіяльній римо-католицькій церкві м. Сміли (нині райцентр Черкаської обл.)[6][7][8] Головним чином там (а також в Єлисаветграді (нині Кропивницький) та маєтку Орловій Балці (нині с. Петрове Знам'янського р-ну Кіровоградської обл.) пройшли його дитячі та юнацькі роки. У віці від 10 до 19 років він зробив свої перші композиторські спроби, написавши опери «Золотиста вершина» й «Роланд» (останню у співавторстві зі старшим братом Феліксом), пісні на вірші Поля Верлена, Фрідріха Ніцше та «молодопольського» поета Казімєжа Тетмайєра, ранні фортепіанні твори.[9]

Навчався у музичній школі Густава Нейгауза, свого триюрідного дядька й батька піаніста Генріха Густавовича Нейгауза в Єлисаветграді, у 1901—05 роки — у Варшаві.

Восени 1905 р. К. Шимановський, Людомир Ружицький, Ґжеґож Фітельберґ та Аполінарій Шелюто під меценатом князя Владислава Любомирського організували Видавничу спілку молодих польських композиторів. Критики назвали цю групу "Молода Польща у музиці". Тоді ж К. Шимановський заприятелював зі скрипалем Павлом Коханським і піаністом Артуром Рубінштейном, які стали, разом із Генр. Нейгаузом та диригентом Ґжеґожем Фітельберґом головними виконавцями його творів.

У 1905-1914 рр. зимові, весняні й перші літні місяці композитор проводив у польських, німецьких і австрійських містах, подорожував по Європі й Північній Африці. Другу половину літа, осінь, інколи початок зими жив й творив переважно у Тимошівці.

Під час Першої світової війни, у 1914-1917 рр., К. Шимановський зимові й весняні місяці проводив, головним чином, у Києві.

Від жовтня 1917 р. до кінця листопада 1919 р. жив у родинному будинку в Єлисаветграді. [10]

Від 25 грудня 1919 р. - у Варшаві. Був ректором консерваторії (1927—1929) і Академії музики (1930—1932).

У 1930-1935 рр. жив у Закопане.

У 1921-1935 рр. К. Шимановський концертував у кільканадцяти країнах Європи та в США. У 1933 році гастролював з авторськими концертами в СРСР.

Помер 29 березня 1937 р. в клініці Дю Сігнал у Лозанні. Похорон відбувся 7 квітня 1937 року в Кракові, у базиліці св. Архангела Михаїла на Скалці.

Почесний член кількох музичних академій. 5 листопада 1935 року відзначений Золотим академічним лавровим вінком за «видатні заслуги для польського мистецтва загалом».[11]

Твори

ред.
  • Опери
    • «Хагіт» (1913),
    • «Король Рогер» (1924).
  • Балети:
    • «Мандрагора» (1920),
    • «Гарнасі» («Розбійники з Татр», 1932).
  • Чотири симфонії.
  • Чотири кантати (зокрема, «Stabat Mater», 1926.
  • Перший (1916)та Другий концерти для скрипки з оркестром (1933).
  • Два струнні квартети.
  • Три сонати, мазурки, етюди, прелюдії та цикли «Маски» і «Метопи» для фортепіано.
  • Вокальні цикли для голосу з фортепіано та для голосу з оркестром (більше 20-ти).
  • Соната (1904) та цикл «Міфи» (1915) для скрипки з фортепіано.

Публіцистичні твори зібрано в книзі «Вибрані статті та листування» (видано 1963).

Шимановський і Україна

ред.

Життя та творчість Шимановського пов'язані з Україною. До 1917 кожного літа жив у Тимошівці, взимку 1914—1917 — у Києві. 1915 виступав у Києві й Умані з концертами, кошти від яких передав у фонд жертв Першої світової війни.

1917—1919 жив у Єлисаветграді. Працював, зокрема, у музичному відділі Народного комісаріату освіти, брав участь у шефських концертах, виступав у пресі.

Серед творів, які Шимановський написав в Україні, найвідоміші:

  • Друга симфонія (1910).
  • Третя симфонія (1916).
  • Перший скрипковий концерт.
  • Цикл «Міфи» (1915).
  • Цикл «Маски» (1916).

Вшанування пам'яті

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ метрична книга
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118620401 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Шимановский Кароль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
  6. ↑ Згідно з записом в метричній книзі про народження Смілянської римо-католицької парафіяльної церкви.
  7. ↑ Калениченко А. Кароль Шимановський і Україна: нові погляди, матеріали, перспективи // Україна – Польща: історія і сучасність: Зб. наук. ст. і спогадів пам'яті П. М. Калениченка (1923–1983): У 2-х ч. – Ч. 1. – К., 2003. – С. 461–493.
  8. ↑ У різних джерелах також наводяться інші, помилкові, дати народження.
  9. ↑ Шимановський і Україна / Szymanowski a Ukraina: Мат-ли наук. конф., Кіровоград, 28–30 верес. 1993 / Наук. ред., передм. А. Калениченко. – Кіровоград: Кіровогр. держ. вид-во, 1998. – 152 с.
  10. ↑ Полячок Д. Композиторська, піаністична та літературна творчість Кароля Шима-новського в Єлисаветграді в 1917–1919 рр. // Музична україністика: сучасний вимір. Вип. 6. – К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2011. – С. 199–211.
  11. ↑ Monitor Polski. — 1935. — № 257. — Poz. 305.

Посилання

ред.

Література

ред.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кароль Шимановський
  • Гусейнов Г. Друга соната. – Кіровоград : Імекс ЛТД, 2014. – 220 с.
  • Гамкало І. Шимановський Кароль // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 652.
  • Шимановський і Україна. Матеріали наукової конференції. — Кіровоград : Кіровоградське державне видавництво, 1998. — 152 с. — 1 000 прим. — ISBN 966-7385-02-7. (укр.) (рос.) (пол.)

Джерела

ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Karol Szymanowski


  Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кароль_Шимановський&oldid=42706028