Відкрити головне меню
Шило с дерев'яним руків'ям

Ши́ло — інструмент у вигляді загостреного стрижня з руків'ям. На відміну від швейної голки, наконечник шила не має отвору.

Товсте чоботарське шило ще називають швайкою.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Назва інструмента походить від прасл. *šidlo, утвореного від дієслова *šiti («шити»)[1].

Відоме з палеоліту. Розповсюджене у всьому світу.

ОписРедагувати

 
Шевські шила

Використовується, наприклад, закрійниками і майстрами зі взуття для проколювання щільних матеріалів, наприклад, шкіри. Знаходить застосування і в інших майстрів (столяр, тесляр) як канцелярське приладдя, електромонтажний інструмент.

Шило може мати дерев'яне, пластмасове або металеве руків'я.

Довге шило може бути застосоване як холодна зброя, конструктивно йому аналогічний стилет.

ІншеРедагувати

  • Назва одного з різновидів списа, західноєвропейського альшпіса буквально означає «шило-спис».

ФразеологізмиРедагувати

  • Шила в мішку не сховаєш
  • Міняти шило на мило (міняти шило на швайку, міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
  • Шило в дупі

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

ДжерелаРедагувати

  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2