Швайка — ручний інструмент чоботаря, товсте шило у вигляді товстої (переважно зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок, переважно з дерев'яною ручкою. Назва походить від слів «швач», «шити».

Швайка
Швайка і кільце для гри

ЗастосуванняРедагувати

Використовується в чоботарстві для проколювання товстої шкірі, також у теслярстві і столярстві для пророблення отворів у дерев'яних деталях.

У морській справі використовується морська швайка, за допомогою якої роз'єднують пасма тросів.

Гачок для плетіння личаків у деяких місцевостях називали «швайкою»[1].

У культуріРедагувати

  • Поміняти шило на швайку (міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
  • Зробити з лемеша швайку (зробити з лемеша пшик) — досягти мізерних результатів при великих можливостях.
  • Золота швайка мур пробиває — все можна зробити за гроші.

ГраРедагувати

Докладніше: Швайка (гра)

«Швайкою» зветься народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі.

ПриміткиРедагувати

  1. Швайка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

ДжерелаРедагувати