Вікіпедія

Шестаков Євген Вікторович

Євген Вікторович Шестаков (24 листопада 1964(19641124), Камишлов, Свердловська область) — російський письменник-гуморист, автор монологів, актор, блогер[1].

Шестаков Євген Вікторович
Народився24 листопада 1964(1964-11-24) (60 років)
Комишлов, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьписьменник
Alma materТомський державний університет
Знання мовросійська
Нагороди
Сайтhultura.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шестаков.

Автор серії роликів «Гітлер і ...», перший з яких отримав назву «Гітлер і скайп»[2][3], а також серії відеороликів про Лаврентія Августовича і його помічника Шурку.

Біографія

ред.

У віці двох років переїхав у місто Новокузнецьк, де закінчив школу № 87. Навчався в Томському університеті на історичному факультеті, але навчання не закінчив[4][5]. Видавав рукописний журнал «РучейникЪ», де користувався псевдонімом «Карл Тойфель». У 1984 проходив військову службу в Тоцький-4, в комендантській роті мотострілецької дивізії в званні сержанта.

Він писав сценарії для команди КВК «Дитячий лейтенант Шмідт». Публікується в різних журналах, працював на радіо та телебаченні. Коли у Геннадія Хазанова відбувся концерт у Томську, Євгеній на виході зустрів артиста і подав йому папку зі своїми композиціями. Тексти Хазанова були відредаговані, і він заявив про Шестакова в Москві. Пока не було квартири, Євгеній жив на дачі у Хазанова.

Євген Шестаков — автор монологів, що виконувалися на естраді Юхимом Шифріним[6], Геннадієм Хазановим[7], Михайлом Євдокимовим[8], Михайлом Грушевським[4][5]. Намагався співпрацювати з Михайлом Задорновим, але досвід був невдалим: Задорнов пропонував Шестакову 500 доларів за написані тексти в обмін на те, що останній відмовиться від свого авторства[9].

Написав книги «П'яні їжачки»[10], «П'яні казки», «Дятел обладнаний дзьобом»[11]. Автор мініатюри «Ведмідь і баби»[12] і «Пісні про кота»[13].

Публікувався в ряді періодичних видань, серед яких: «Вогник»[14], «Магазин», «Московський комсомолець», «Літературна газета», «Століття». Робив передачі на ОРТ (зокрема, деякий час був причетний до випуску гумористичної програми «З легким паром!», яку вів Михайло Євдокимов)[15] і «Радіо Свобода»[4]. Брав участь в програмі Євгена Петросяна «Криве дзеркало»[16].

Також, він — автор роликів (текст і голос) «Гітлер і скайп»[17], «Гітлер про torrents.ru» і інших відео цієї серії, зробленої у співпраці з А. Бочаровим. Один час разом з ним робив «непідцензурний і уморний» інтернет-канал «Хультура»[2].

Автор серії відеороликів про депутата Лаврентія Августовича (вик. Е. Шестаков) і його помічника Шурку (А. Бочаров)[18] і політичного відеоблогу[19].

Його мініатюри, які він пише від осіб деяких політиків, часто приймають на віру, що викликає обурення у фігурантів, зокрема у Мединського і Валуєва [20].

Громадська позиція

ред.

Відвідував акцію протесту на Болотній площі після того, як опозиційно налаштовані організації право-ліберального спрямування заявили про фальсифікації на виборах в Державну думу у грудні 2011 року[10]. На своїх сторінках у соціальних мережах неодноразово висміював багато російських реалій зразка початку і середини 2010-х років, зокрема мілітаризм і культ особистості Путіна[21][22][23], московські пробки і політику Собяніна[24], міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова[25] і міністра культури Володимира Мединського[26].

Нагороди

ред.

Лауреат премії «Тріумф»[27], премії «Золоте теля» «Літературної Газети» («Клубу 12 стільців»), московського кубка гумору та ін[28].

Особисте життя

ред.
  • Колишня дружина — Тетяна

Євген Вікторович проживає в Підмосков'ї.

Примітки

ред.
  1. ↑ Друзья Григория Малыгина собирают деньги в помощь его семье. В Томске. 22 вересня 2012. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  2. ↑ а б Есть ли жизнь после ТВ?. Вокруг ТВ. 9 жовтня 2009. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  3. ↑ Новый ролик Андрея Бочарова «взбесил» рунет. Sostav.ru. 15 вересня 2009. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 16 серпня 2020.
  4. ↑ а б в Томск литературный / Томские писатели. Земля томская. Краеведческий портал. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 16 серпня 2020.
  5. ↑ а б Шестаков-рэп. MayDay. 16 грудня 2018. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  6. ↑ Писатель-сатирик Евгений Шестаков: "«Аншлаг» - комбинат по производству тяжелого впечатления". Комсомольская правда. 2 червня 2007. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  7. ↑ Евгений Шестаков (10 березня 2017). Текст от 10 марта 2017 года. Facebook.
  8. ↑ Выпускники ТГУ встретятся в Москве. В Томске.ru. 15 березня 2009. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  9. ↑ Писатель-сатирик Шестаков заявил, что Задорнов хотел покупать его тексты, чтобы публиковать их от своего имени. Гордон. 13 листопада 2017. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 16 серпня 2020.
  10. ↑ а б «Дед Мороз, кто вы? ООО на упрощенке или ПБЮЛ?». «Красная Бурда» подготовила вопросы Деду Морозу и прочла их в эфире в гостях на радио «КП» [аудио]. Комсомольская правда. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  11. ↑ «Дятел оборудован клювом». Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  12. ↑ «Медведь и бабы». Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017. [Архівовано 2017-08-25 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Евгений Шестаков (14 жовтня 2014). Вы хочете песен? Они нельзя. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 16 серпня 2020.
  14. ↑ Евгений ШЕСТАКОВ: ЦАРЬ ГОРОХОВЫЙ. Предисловие. Огонёк. 26 квітня 1998. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  15. ↑ Евгений Шестаков (5 березня 2017). Текст от 5 марта 2017 года. Facebook. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 16 серпня 2020.
  16. ↑ Вокруг света с каналом "Россия 1": премьеры на выходные. Vesti.ru. 6 грудня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  17. ↑ «Гитлер и скайп». Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 16 серпня 2020.
  18. ↑ "Лаврентий Августович": "Идиотов много и в России, и в США". Собеседник. 19 липня 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 16 серпня 2020.
  19. ↑ Актер Андрей Бочаров возрождает свой популярнейший видеоблог. Собеседник. 14 червня 2015. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  20. ↑ Ведомство Мединского пообещало разобраться с писателем-сатириком. Политсовет (рос.). Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  21. ↑ СУТЬ СОБЫТИЙ. Эхо Москвы. 5 серпня 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  22. ↑ Главное - Путин: российский юморист метко высмеял пропаганду Кремля. Online.UA. 19 березня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  23. ↑ Выноси портрет Путина! Юморист жестко высмеял "победобесие" в России. Online.UA. 31 березня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  24. ↑ «Зае...ло, зае...ло, «Яндекс.Пробки» – девять баллов!». Собянин стал героем народного творчества, которое актуально не только для Москвы, но и для Тюмени (ВИДЕО). Прослушать материал. Ura.ru. 17 жовтня 2012. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.
  25. ↑ Российский комик высмеял угрозы Лаврова Европе. Politeka. 18 лютого 2017. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  26. ↑ Ведомство Мединского пообещало разобраться с писателем-сатириком. Политсовет. 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  27. ↑ Лауреаты молодежного "Триумфа". Коммерсантъ. 16 січня 2001. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  28. ↑ Лауреат премии…. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 16 серпня 2020.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шестаков Євген Вікторович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шестаков_Євген_Вікторович&oldid=43950653