Швейків

село в Україні, в Монастириському районі Тернопільської області.

Шве́йків — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на півночі району. Центр Швейківської сільради(до 2020). До Швейкова приєднано хутір Черемхів.

село Швейків
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада Швейківська сільська рада
Код КОАТУУ 6124288400
Облікова картка Швейків 
Основні дані
Засноване 1470
Населення 787
Територія 5.335 км²
Густота населення 147.52 осіб/км²
Поштовий індекс 48314
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194Координати: 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради 48314 с. Швейків
Карта
Швейків. Карта розташування: Україна
Швейків
Швейків
Швейків. Карта розташування: Тернопільська область
Швейків
Швейків
Мапа

Населення — 692 особи (2007).

НазваРедагувати

19641991 називалося Трудолюбівка.[1].

ІсторіяРедагувати

Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1448. 1454 дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.

1624 Швейків отримав маґдебурзьке право.

Через турецько-татарські напади містечко занепало. В 30-рр. ХІХ ст. дідичами були Потоцькі.[2]

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[3].

Епідемія коронавірусуРедагувати

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 7 осіб COVID-19 (і 44 в районі). [4]

Пам'яткиРедагувати

Є церква святого Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

У 2012 на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.

Раніше, у 1893-1894, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел св. Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію.[5] У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі людиРедагувати

  • Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
  • Г. Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати