Шашкова Елеонора Петрівна

Елеонора Петрівна Шашкова (нар. 24 грудня 1937 року) — радянська і російська актриса театру і кіно, Заслужена артистка Російської РФСР (1991).

Шашкова Елеонора Петрівна
Ім'я при народженні Елеонора Петрівна Шашкова
Дата народження 24 грудня 1937(1937-12-24)[1] (86 років)
Місце народження Батумі[2],
Аджарська АРСР,
Грузинська РСР, СРСР
Громадянство СРСРРосія
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Професія актриса
Кар'єра 1963 — нині
Нагороди Заслужений артист РРФСР — 1991
IMDb ID 0789377
vakhtangov.ru/persones/shashkova

Життєпис ред.

Елеонора Петрівна Шашкова народилася 24 грудня 1937 року в Батумі, в родині прикордонника. Всупереч волі батька, який категорично заперечував проти акторського майбутнього доньки, закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна. З 1963 року грає в Театрі імені Є. Вахтангова. З 1961 року почала зніматися в кіно, дебютувавши у фільмі «Два життя». Далі було ще кілька невеликих робіт в кіно.

Найвідомішою роллю Елеонори Шашкової стала епізодична роль дружини Штірліца Олександри Миколаївни Гавриліної в телесеріалі Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни».

Коли вона прийшла на проби, Ліознова запропонувала зробити стрижку. Наступного дня повинні мали відбуватися зйомки епізоду. Шашкова просила Ліознову дати їй сценарій, щоб вночі почитати, подумати, підготуватися, але та сказала: «Ні про що не думай, просто приходь». Актриса прийшла і почала виконувати команди режисерки. У В'ячеслава Тихонова у цей день був перший за півроку вихідний, але грати без партнера у Шашкової не виходило, їй хотілося бачити очі «чоловіка». І раптом на майданчику з'явився Тихонов: йому стало цікаво, як же виглядає його «дружина». Він приїхав на зйомки і сів біля камери. Шашкова зіграла свою роль, а наступного дня мали знімати В'ячеслава Васильовича, але він сказав, що без «дружини» у нього нічого не вийде. За нею направили машину[3].

Популярність до Елеонори Петрівні Шашкової прийшла після виходу фільму, але її рідко впізнавали. Незважаючи на те, що Шашкова зіграла десятки ролей у театрі імені Вахтангова, для багатьох глядачів вона все одно залишається насамперед «дружиною Штірліца»[3][4].

З 65-річним ювілеєм Шашкову привітала Служба зовнішньої розвідки. Представник Служби назвав актрису «зразком дружини розвідника»[5].

З роллю дружини Штірліца перегукується роль дружини Тульєва-Зарокова-Курнакова в тетралогії «Помилка резидента» — «Доля резидента» — «Повернення резидента» — «Кінець операції „Резидент“».

Актриса була одружена двічі. Перший чоловік — Ернст Зорін, актор, заслужений артист Росії. Познайомилися в Театрі Вахтангова. Пізніше він поїхав жити до ФРН і США. У шлюбі народилася донька Антоніна — Шашкова назвала її на пам'ять про свою маму. Антоніна Зоріна заміжня, має двох синів Давида і Георгія.

Другий чоловік — Валентин Іванович Селіванов (1938—1998), режисер. Вони познайомилися на зйомках фільму «Щоденник Карлоса Еспіноли».

Визнання і нагороди ред.

  • Заслужена артистка Російської РФСР (13 вересня 1991 року) — за заслуги в галузі радянського мистецтва[6].
  • Заслужений діяч мистецтв Польщі[7][коли?].

Театральні роботи ред.

  • «Міщанин у дворянстві» — Дорімена
  • «Пам'ять серця» — Олена Михайлівна
  • «Ковальова з провінції» — Ковальова
  • «Кам'яний гість» — Лаура
  • «На всякого мудреця досить простоти» — Мамаєва

Ролі в кіно ред.

Рік Назва Роль
1961 ф Два життя епізод (прачка)
1963 ф Коли козаки плачуть епізод
1963 ф Тиша
1964 ф Повернення Вероніки Танюшка
1968 ф Помилка резидента Марія
1970 ф Драма на полюванні Созя
1970 ф Про кохання Віра, подруга Галини[8]
1970 ф Доля резидента Марія
1971 ф Тіні зникають опівдні Стеха
1972 ф Цирк запалює вогні Ірина Олексіївна Шевельова
1973 ф Відкрита книга Олена Бистрова
1973 с Сімнадцять миттєвостей весни Олександра Миколаївна Гавриліна, дружина Штірліца
1973 ф Я служу на кордоні Лідія Іванівна Гребньова
1975 ф Конармія (телеспектакль) Настя
1976 ф Щоденник Карлоса Еспіноли Олександра Іванівна
1977 ф Вся справа в браті Ніна Олександрівна Калиткіна
1978 ф Однокашники
1981 ф Тропініна дружина Олексія
1982 ф Повернення резидента Марія
1982 ф Ще до війни дружина голови
1982 ф Сльози крапали представниця будівельної організації
1983 ф Талісман тітка Зіна
1984 ф Продовжись, продовжись, чарівність ...
1985 ф Дорога до моря
1985 ф Незручна людина
1985 ф Весілля старшого брата Зоя Павлівна
1991 ф Охоронець
1999 ф Сімейні таємниці
2004 ф За двома зайцями
2006 ф Знаки любові сусідка
2006 ф Утьосов. Пісня довжиною у життя Катерина Фурцева
2007 ф Доросле життя дівчата Поліни Субботіної бабуся Насті
2007 с Євлампія Романова. Слідство веде дилетант
2007 2008 с Мачуха Євдокія Георгіївна
2008 с Дорослі ігри Євдокія Георгіївна
2008 ф Гріхи наші
2012 с Без терміну давності (23-тя серія «Діти війни») Раїса Данилівна Кривоженко

Примітки ред.

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Элеонора Шашкова — фильмы — КиноПоиск. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 13 лютого 2020.
  3. а б Парфёнов Л. Г. (1998). 17 мгновений весны: 25 лет спустя. Документальный фильм. Хронометраж факта 26.00—28.00. НТВ. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 2 травня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  4. Песня о далёкой Родине. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
  5. Заслуженная артистка РФ Элеонора Шашкова отмечает юбилей. Общероссийский государственный телеканал «Культура». 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 листопада 2015.
  6. Указ Президента Российской Советской Федеративной Социалистической Республики от 13 сентября 1991 года "О присвоении почётного звания «Заслуженный артист РСФСР». Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 13 лютого 2020.
  7. Элеонора Шашкова: кто она — жена полковника Исаева? [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.] Прямая речь, № 21, март 2017.
  8. Мирон Черненко. Еще и еще про любовь // «Советский экран», 1970, № 14.

Посилання ред.