Цар Царів або Шахиншах[1] — титул, який використовувався в кількох монархіях та імперіях в античні часи, та, згодом, за часів середньовіччя використовувався у тюркських об'єднаннях (каган — хан ханів, який у тогочасному світі дорівнював титулу імператор). Титул вперше було запроваджено на Близькому Сході.

Цар царів
Зображення
Юрисдикція Імперія Ахеменідів, Парфія і Держава Сасанідів

Спочатку титул сару (šarru) був титулом правителів міст-держав чи очильників окремих племен. Різновидом цього титулу був титул шах. З утворенням великих державних об'єднань в пізній бронзовій ері, лідери племен чи об'єднань, підкорюючи інші групи, вибудовуючи ієрархічну структуру управління (зберігали як правило місцеву родо-племінну верхівку чи панівний прошарок певних громад) запровадили новий титул — шах шахів, який визначав їх виключне, панівне становище.[2] Перший з відомих правителів, що використав титул шах шахів (šarru šarrāni) був асирійський Тукульті-Нінурта I (13 століття до н. е.). Від ассирійців титул шах шахів запозичили мідійські правителі, а, згодом, й перси, від яких, в свою чергу, його було запозичено кушанами та тюркськими народами.

Назва згадується в Єврейській Біблії (מלך מלכיא), застосована до Навуходоносора (Набу-кудуррі-уцур) і Артаксеркса. У Данила 2:37, Данило тлумачить сон Навуходоносора, про те, що

«Тобі, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, і силу, і славу»

У християнстві цар царів (βασιλευς των βασιλευοντων) є одним з назв Ісуса, застосованих в 1-му посланні Тимофію 6:15 і Книзі Одкровення 17:14, 19:16.

Імператори Ефіопії мали титул «король королів» (nəgusä nägäst).

У ІІ тис. до Р.Х. на Близькому Сході існувала традиція взаємно використовувати титули, які перекладались як «Великий король» між державами, як спосіб дипломатичного визнання одне одного рівним. Тільки правителі держав, які не підлягали жодному іншому правителю і були досить потужні, щоб викликати повагу у своїх сусідів, мали право використовувати титул «великого короля». Це були монархи Єгипту, Ямхаду, Хеттів, Вавилонії, Мітанні (до її розпаду в XIV столітті до Р.Х.), Ассирії (лише після розпаду Мітанні) і недовгий час держава Мікенів.

В релігіях ред.

Юдаїзм ред.

В юдаїзмі, «Цар царів» — на івриті, Мелех ха-M'лахім (Melech ha-M'lachim) — це вираз, який посилається на Бога, ім'я якого не може бути сказано. Як правило, відображається у вигляді Melech Malchei Ha-M'lachim (Цар Царів Царів), і ставить його на один щабель вище титулу вавилонських і перських царів, які згадуються в Біблії (зокрема, в книзі Даниїла).

Християнство ред.

Іслам ред.

Буддизм ред.

Політичні ред.

Іран (Персія) ред.

Кушанська імперія ред.

Елліністичний світ ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 15 грудня 2014. 
  2. (англ.) Lowell K. Handy, Among the host of Heaven: the Syro-Palestinian pantheon as bureaucracy , 1994, ISBN 9780931464843 , p.112