Відкрити головне меню

Шамкович Леонід Олександрович

Леонід Олександрович Шамкович, (рос. Леонид Александрович Шамкович; нар. 1 червня 1923, Ростов-на-Дону - 22 квітня 2005, Нью-Йорк)[1]американський шахіст російського походження, автор книжок на шахову тематику, гросмейстер від 1965 року.

Леонід Олександрович Шамкович
Оригінал імені Леонид Александрович Шамкович
Leonid Shamkovich 1980 Malta.jpg
Країна СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
Flag of the United States.svg США
Народження 1 червня 1923(1923-06-01)
Ростов-на-Дону
Смерть 22 квітня 2005(2005-04-22) (81 рік)
Нью-Йорк
Титул Міжнародний майстер (1962), Гросмейстер (1965)

Шахова кар'єраРедагувати

Перші значні успіхи припадають на початок 1950-х років. У 1954 i 1956 роках перемагав на чемпіонаті РРФСР. 1954 року вперше взяв участь у фіналі чемпіонату СРСР. До 1972 року у фінальних турнірах виступав ще п'ять разів, найкращий результат показав на перетині 1964 i 1965 років у Києві, де поділив 5-6-те місце. 1961 року поділив 1-ше місце (разом з Давидом Бронштейном) на чемпіонаті Москви. У 1962 році переміг у Душанбе, у 1965 році посів 3-тє місце (позаду Пауля Кереса i Властіміла Горта) в Маріанських Лазнях, крім того 1967 року поділив 1-ше місце в Шалготар'яні (меморіал Лайоша Асталоша, разом з Ішваном Білеком) i в Сочі (разом з Олександром Зайцевим, Володимиром Симагіним, Миколою Крогіусом i Борисом Спаським). 1969 року переміг у Констанці, крім того в 1972 році поділив 1-ше місце в Тімішоарі. 1975 року полишив Радянський Союз, вирушивши спочатку до Ізраїля, потім до Канади і нарешті оселився в США. Того самого року посів 2-ге місце на турнірі Canadian Open у Калгарі, a в 1976 i 1977 роках поділив 1-ше місце на турнірах U.S. Open (у першому випадку разом з Анатолієм Лейном, а в другому – з Ендрю Солтісом i Тімоті Тейлором). У 1978 році здобув у Пасадені бронзову медаль чемпіонату США, крім того в 1980 році представляв Сполучені Штати на шаховій олімпіаді у Валетті, на якій американські шахісти посіли 4-те місце[2]. 1980 року поділив 2-ге місце (позаду Єгуди Грюнфельда, разом з Карлосом Куартасом) у Білі, у 1981 році поділив 3-тє місце (позаду Єгуди Грюнфельда i Анатолія Лейна, разом з Джоном Федоровичом) на меморіалі Едварда Ласкера у Нью-Йорку, крім того в 1982 бкв другим у Нью-Йорку. У наступних роках не досягнув настільки значущих результатів. Одним з останніх його успіхів був поділ 2-го місця (позаду Джона Доналдсона) на Бермудських островах у 1995 році.

Найвищий рейтинг Ело у кар'єрі мав 1 липня 1973 року, досягнувши 2540 пунктів ділив тоді 41-44-те місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас ділив 22-24-те місце серед радянських шахістів[3].

Був автором або співавтором кількох книжок на шахову тему. Помер 2005 року від хвороби Паркінсона.

Вибрані твориРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати