Вікіпедія

Шалімов Володимир Єгорович

Володи́мир Єго́рович Шалі́мов (1908—1942) — радянський льотчик штурмової авіації часів Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (10.02.1943, посмертно). Майор гвардії.

Володимир Єгорович Шалімов
Народження 8 серпня 1908(1908-08-08)
с. Великі Проходи, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 23 липня 1942(1942-07-23) (33 роки)
м. Урицьк, Ленінградська область[2]
Поховання Krasnenkoe cemeteryd
Країна  СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ ВПС
Роки служби 1929—1942
Звання Майор
Командування 15-й гвардійський штурмовий авіаційний полк
Війни / битви Японсько-китайська війна (1937—1945),
Радянсько-фінська війна,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Радянська гвардія

Біографія

ред.
 
Могила В. Є. Шалімова на Красненькому кладовищі Санкт-Петербурга

Народився 8 серпня 1908 року в селі Великі Проходи, нині Дергачівського району, Харківської області, України в сім'ї селянина. Українець. Закінчив робфак, працював слюсарем у трамвайному депо Харкова.

З 1929 року — служив у Червоній армії[3]. 1933 року Закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. Служив у бомбардувальній авіації. З 1932 року стає членом ВКП(б). 1938 року брав участь у національно-визвольній війні китайського народу проти японських агресорів і в радянсько-фінській війні 1939—1940 рр. Одним із найперших засвоїв штурмовик Іл-2.

У Великій Вітчизняній війні капітан Шалімов брав участь із червня 1941 року. На Західному фронті воював у якості командира ескадрильї в складі 175-го штурмового авіаційного полку. Виконав 10 бойових вильотів на штурмування німецьких військ. У повітряних боях особисто збив 1 ворожий літак. В липні 1941 року його було поранено під час бою.

У вересні 1941 року с групою льотчиків прибув на Ленінградський фронт до складу 174-го штурмового авіаційного полку 5-ї змішаної авіаційної дивізії й призначений командиром ескадрильї. Полк у складі ВПС 23-ї армії вів бойові дії в ході битви за Ленінград. За масовий героїзм особового складу під час захисту Ленінграда наказом наркома оборони СРСР з 7 березня 1942 року 174-му штурмовому авіаційному полку було надано гвардійське звання, після чого він став називатися 15-м гвардійським штурмовим авіаційним полком. З листопада 1941 року Шалімов став заступником командира полку, а наприкінці грудня 1942 року, після загибелі в бою попереднього командира майора Сергія Миколайовича Полякова, капітана В. Є. Шалімова було призначено командиром 15-го гвардійського авіаційного полку. 23 липня 1942 року, під час бойового вильоту в районі міста Урицька, Ленінградської області, прямим попаданням зенітного снаряда літак майора Шалімова було збито. Льотчик направив його на ворожі позиції й загинув під час вибуху[4].

Після загибелі на бойовому рахунку видатного льотчика було 52 бойові вильоти на штурмування ворожих військ (лише в складі 174/15-го гвардійського штурмового авіаполку, на всіх вильотах був командиром групи)[5]. Він знищив на ворожих аеродромах 20 літаків, а також 15 танків, 76 автомашин, 10 польових і зенітних знарядь, 55 вагонів із військовим вантажем, 113 кулеметних і мінометних точок, 3 цистерни з пальним.[6]

Спотворене тіло командира мешканці окупованого Урицька таємно поховали серед двору одного з житлових будинків. 1965 року Героя було переховано з військовими почестями на Красненькому кладовищі в Ленінграді[7].

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому відвагу й геройство Указом Президії Верховної Ради СРСР з 10 лютого 1943 року майору Шалімову Володимиру Єгоровичу надано звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Нині Дергачівський район, Харківська область, Україна.
  2. ↑ Нині в межах Санкт-Петербурга
  3. ↑ У деяких документах написано про призов до армії РСЧА з 1932 року.
  4. ↑ Фамилии авиаторов, совершивших огненные тараны [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Точної кількості бойових вильотів Володимира Шалімова проти японських і фінських військ у довоєнний період поки що невідомо.
  6. ↑ Наградгой лист на присвоение В. Е. Шалимову звания Героя Советского Союза. // ОБД «Память народа» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  7. ↑ «Военная Литература» — Не числом, а умением [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Документ о награждении медалью «За оборону Ленинграда». // ОБД Память народа [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Буров А. В. Твои герои, Ленинград. — Л.: Лениздат, 1970. — С.207-210.
  • Буров А. В. Огненные годы. — Л.: Лениздат, 1974.
  • Каширин С. Не числом, а умением. // За чистое небо [Сборник]. / Составители: Н. Ф. Минеев, М. И. Ялыгин. — Л.: Лениздат, 1978. — С.58-74.

Посилання

ред.
  • Шалимов Владимир Егорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • «Твои герои, Ленинград» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.].
  • О В. Е. Шалимове на сайте «Военные лётчики России».
  • В. Е. Шалимов. // «Авиаторы второй мировой» [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шалімов_Володимир_Єгорович&oldid=35929315