Чучин

давньоруське місто

Чучин
Chuchyn.jpg

49°57′19″ пн. ш. 31°09′29″ сх. д. / 49.95551020002777420° пн. ш. 31.158272600028° сх. д. / 49.95551020002777420; 31.158272600028Координати: 49°57′19″ пн. ш. 31°09′29″ сх. д. / 49.95551020002777420° пн. ш. 31.158272600028° сх. д. / 49.95551020002777420; 31.158272600028
Тип стародавнє містоd
Країна  Україна
Розташування Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області
Перша згадка 1100
Стан зруйноване
Ідентифікатори і посилання
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Київська Русь" ні "Шаблон:Карта розташування Київська Русь" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).

CMNS: Чучин у Вікісховищі

Чучин — давньоруське місто в Київському князівстві, згадане в літописі під 1110 роком у зв'язку з половецьким набігом. Чучин входив в число укріплених поселень, які охороняли правобережжя Дніпра від половецьких вторгнень. Ототожнюється з городищем поблизу села Балико-Щучинка Київської області, розташованого на правому березі Дніпра.

Історія дослідженняРедагувати

Розкопки під керівництвом В. Й. Довженка проводились тут у 1961—1962 рр. Городище розташоване на важкодоступній в давні часи височині у 70 м над рівнем Дніпра, з нього добре проглядаються на велику відстань околиці, видно сусідні давньоруські городища на березі Дніпра — Іван (уверх по течії поблизу Ржищева) — та Ходорівське (вниз по течії поблизу с. Ходорів).

З усіх боків городище захищене крутими схилами. Лише в одному місці на західній стороні до нього веде пологий схил, що слугував за в'їзд до міста[1].

 
Половці. Мініатюра з Радзивилівського літопису

Поселення площею 6 га складалося з дитинця на пагорбі (2,3 га) та окольного граду (3,7 га). Дитинець був оточений валом висотою до 3,5 м, окольний град — валом висотою 2,5 м. Археологи виявили залишки городень валу дитинця, 11 жител (6 — на дитинці, 5 — в окольному граді, напівземлянки та наземні житла, подібні між собою — близькі за формою до квадрату, площею в середньому 20м²), сільськогосподарські та ремісничі знаряддя праці (леміш, чересло, серп, частина коси, пружинні ножиці, сокири, струги, зубило, ложкарі, багато ножів, риболовецькі гачки) та зброю (бойова сокира, обушок, наконечники стріл). Ці знахідки дозволяють зробити висновок, що населення Чучина займалося землеробством, ремеслами і військовою справою. Особливою знахідкою є бронзова штампована пластина із зображенням Святого Василя (9,5 x 6 см) — імовірно, накладка релігійної книги.

За археологічними даними, існування поселення припадає на XI-ХII століття. Загинув Чучин внаслідок нападу монголів у 1223 р. після битви на Калці чи у 1239—1240 під час Батиєвої навали[2].

На місці городища встановлено меморіальну дошку та пам'ятник Бояну — персонажу «Слова о полку Ігоревім».

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Довженок В. Й. Літописний Чучин. — Археологія, 1964 р., т. 16, с. 119—125.
  2. Довженок В. И. Древнерусские городища на Среднем Днепре// Советская археология. — № 4. — 1967, с. 260—273

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати