Відкрити головне меню

Чортківська трагедія - масовий арешт та вбивста органами НКВС інтелігенції Чортківщини - на початку липня 1941 року.

Зміст

ПередісторіяРедагувати

У вересні 1939 року українське населення вітало возз’єднання з УРСР. Після приходу радянської влади загонами НКВС у перші місяці у Чорткові було арештовано лише військових польського гарнізону та окремих посадовців з числа тих, хто не встиг, або не зміг врятуватися за румунським кордоном (Румунія надала політичний притулок польським військовим та чиновникам, що перейшли кордон в Кутах та Заліщиках самим перед вторгненням Червоної Армії).

Перші арештиРедагувати

В 1940 році Чортковом прокотилися масові арешти місцевої української інтелігенції. Більшість викладачів гімназії, правників, лікарів, активістів громадських організацій та партій, звичайно ж "буржуазних" було схоплено без усяких пояснень та причини арешту. Безслідно зникло близько 100 мешканців міста, серед яких: професор В.Баран, адвокат В.Електрович, лікар П.Синенький, викладач Д. Пігут, родина адвоката Остапа Юрчинського[1]. Заарештованих було близько 1800 осіб, 954 людини були етаповані в Умань, а решту замордували в Чортківській тюрмі. Сім’ям арештованих не давали жодної звістки про місце ув’язнення. З перших днів війни Чортковом покотилися чутки про розпочату енкаведистами розправу над в’язнями чортківської тюрми. Місцеві жителі чекали допомоги від наступаючої німецької армії, ніхто із місцевих жителів не наважився на протест і спробу визволення в’язнів. 1 липня з тюремних воріт вивели під конвоєм довжелезну колону в’язнів і погнали у невідомому напрямку, ніхто не спробував заволодіти в’язницею і тоді, як з тюремних підвалів почали долинали постріли. Загони НКВС, щоб приглушити звуки катівської роботи, на подвір’ї в'язниці цілодобово підтримували роботу потужних дизельних двигунів.

Розправа над священникамиРедагувати

Вночі 2 липня оперативники НКВС влаштували кривавий погром у приміщенні домініканського монастиря і підпалили приміщення. Зранку на березі річки Серет було знайдено тіла священників та монахів А.Знамеровського, Я.Місюти, Ю.Шпирлака, А.Волковського, а у спаленому монастирі — отця Х.Лонгави, монахів Р. Червонки та М.Іваничіва, органіста Й. Вінцентовича.

ТрагедіяРедагувати

Третього липня в Чортків увійшли солдати Вермахту. Жодного злочинця затримати не вдалося. Браму тюрми-катівні відкрили німці. Місцевих євреїв звинуватили у допомозі радянській владі і змусили з тюрми виносити спотворені тіла жертв. На ідентифікацію тіл дали одну добу. Із восьмисот трупів впізнані були лише одиниці. Тіла були настільки спотворені катуванням та дією вапняного розчину, яким наспіх заливали рови з тілами на подвір’ї, що впізнати їх було неможливо. Лише за довгими русявими косами (таких не мав ніхто в окрузі ) впізнали дочку чортківського адвоката Надію Юрчинську. Тих же євреїв змусили викопати братську могилу на місцевому цвинтарі і поховати усіх жертв[2].

Дорога до УманіРедагувати

Після приходу німецькаї армії 954 в’язні місцевої тюрми, що походили з Чорткова та прилеглих сіл пішки були відконвойовані на схід. В дорозі було страчено майже двісті чоловік. Лише одиницятьом вдалося втекти. Омелян Чернега був тим щасливцем, якому вдалося втекти від "енкаведистів" Із міста Чорткова етап слідував через пункти Кам’янець-Подільський, Жмеринку, Тиврів, Сутківці, Христинівка, Умань. Під час переходу через с. Лосяч місцеві патріоти звели барикади, щоб зупинити колону, але енкаведисти з кулеметів рознесли їх вщент. В Гуштині чекісти заарештували та прилучили до колони двох хлопців, які виглядали з-за хати. 20 липня з етапного переходу Чортків-Умань 750 чоловік були страчені в Уманській в’язниці, їх тіла знесли в глибокі коридори підземель уманської тюрми, пересипали вапном та ретельно замурували. Німецькі війська віднайшли місце катувань та наказали перепоховати рештки на міському цвинтарі. Тоді було ідентифіковано близько 100 тіл загиблих[3].

Пам'ятьРедагувати

В Чорткові, біля слідчого ізолятора, встановлено пам'ятник в сквері, який названий на честь патріотів, яких закатували більшовики. Також на місцевому кладовищі облаштована братська могила. В Умані зведений меморіальний комплекс жертвам чортківської трагедії[4].

ПриміткиРедагувати