Відкрити головне меню

Чорноріки (пол. Czarnorzeki) — село в Польщі, в гміні Корчина Кросненського повіту Підкарпатського воєводства. До середини 1940-х років було лемківським. Населення — 347 осіб (2011[1]).

Село
Чорноріки
пол. Czarnorzeki
Czarnorzeki church 1.jpg
Колишня церква святого Дмитра, а тепер костел у Чорноріках

Координати 49°44′52″ пн. ш. 21°49′01″ сх. д. / 49.74777778002777495° пн. ш. 21.817222220027780111° сх. д. / 49.74777778002777495; 21.817222220027780111Координати: 49°44′52″ пн. ш. 21°49′01″ сх. д. / 49.74777778002777495° пн. ш. 21.817222220027780111° сх. д. / 49.74777778002777495; 21.817222220027780111

Країна Польща Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Кросненський повіт
Гміна Корчина
Перша згадка 1544
Попередні назви Воля Чорна, Чорний Потік
Населення 347 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-420
Автомобільний код RKR
SIMC 0354590
GeoNames 773888
Офіційний сайт czarnorzeki.pl
Чорноріки. Карта розташування: Польща
Чорноріки
Чорноріки
Чорноріки (Польща)
Чорноріки. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Чорноріки
Чорноріки
Чорноріки (Підкарпатське воєводство)
Чорноріки у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

На території села під час розкопок знайдено сліди Лужицької культури. Перша згадка про село датована 1544 роком. Однак тоді населений пункт називався Воля Чорна, згодом — Чорний Потік і тільки після того — Чорноріки.

Село було відоме своїм ремеслом — каменярством. У Чорноріках виготовляли всілякі вироби з каменю: жорна, бруси для точил, млинські камені, надгробні плити.

Село входило до так званого одриконського ключа і в різні часи було власністю Климента Москаревського (Клеменса з Москажева), згодом родин Кам'янецьких, Яблоновських.

У 1939 році в селі проживало 720 мешканців (370 українців і 350 поляків)[2].

До 1944 року більшість села (не менш як 60 % населення) складали українці. Однак усім їм довелось емігрувати у межах акції Виселення українців з Польщі до УРСР, попри те, що до 9 листопада 1944 року після радянської агітації за виїзд висловились тільки п'ять сімей[3].

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 184 37 132 15
Жінки 163 36 85 42
Разом 347 73 217 57

ЕтнографіяРедагувати

Науковці зараховували жителів Чорнорік разом із довколишніми селами до «замішанців» — проміжної групи між лемками і надсянцями.

Пам'яткиРедагувати

Від українців у селі залишилась мурована колишня греко-католицька церква святого Дмитра, споруджена у 1918—1921 роках. Збудована вона на місці давньої дерев'яної церкви, що походила з XVI століття. Метричні книги велися від 1784 р.[5]

Зараз храм слугує костелом для місцевих католиків і є філією парафії сусіднього села Ванівка (Венглювка).

Сучасні ЧорнорікиРедагувати

Село відіграє роль зимового спортивного центру округи. Поблизу Чорнорік є лижна траса з освітленням (спуск на 460 метрів з перепадом висот у 73 метри, нахилом на 13 %) й витяг (перевозить до 900 людей на годину), безкоштовний паркінг. Уся ця інфраструктура належить до MOSiR (Місцевого осередку спорту і рекреації) Кросненського повіту.

Щороку в Чорноріках взимку розігрують Кубок мера Кросна з гірськолижного спорту.

В окрузі також відбуваються пейнтбольні ігри, а у вересні 2016-го село прийняло зліт позашляховиків «4х4 Чорноріки — Корчина»[6].

Природний резерват Пжондки (Прядки)Редагувати

У 1957 році поміж селами Чорноріки й Корчина обабіч автотраси Кросно — Ряшів створено природний резерват, що займає 13,63 га. Найвища точка резервату розташована на висоті 520 метрів над рівнем моря.

Резерват охоплює групу скельних останців. Їх висота сягає понад 20 метрів, а побудовані вони з цєжковицького пісковика. Під впливом ерозії він набув оригінального вигляду. Окремі скелі мають власні назви: Прядка-Баба, Гершт, Прядка-Матка. Назва резервату походить від легенди: вона свідчить про те, що скелі колись були дівчатами. Скам'яніли вони через покарання — за те, що пряли льон у свято.

На території резервату є п'ять туристичних шляхів: Прядки — Стрільниця, Кам'янець — Прядки, Чорноріки — Діл, Стрільниця — Суха Гора (при замку Кам'янець).

Резерват входить до Чорноріцько-Стрижівського пейзажного парку та є його головною цікавинкою.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чорноріки

ДжерелаРедагувати