Відкрити головне меню

Чорнору́дка [1][2]село в Україні, в Ружинському районі Житомирської області.

село Чорнорудка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ружинський
Рада/громада Чорнорудська сільська рада
Код КОАТУУ 1825286801
Основні дані
Засноване 1620
Населення 1005
Площа 4,986 км²
Густота населення 201,56 осіб/км²
Поштовий індекс 13620
Телефонний код +380 4138
Географічні дані
Географічні координати 49°50′31″ пн. ш. 29°03′45″ сх. д. / 49.84194° пн. ш. 29.06250° сх. д. / 49.84194; 29.06250Координати: 49°50′31″ пн. ш. 29°03′45″ сх. д. / 49.84194° пн. ш. 29.06250° сх. д. / 49.84194; 29.06250
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Місцева влада
Адреса ради 13620, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Чорнорудка, вул. Миру, 47, тел. 9-30-75
Сільський голова Олександр Володимирович Гутівський
Карта
Чорнорудка. Карта розташування: Україна
Чорнорудка
Чорнорудка
Чорнорудка. Карта розташування: Житомирська область
Чорнорудка
Чорнорудка
Мапа

Чорнорудка у Вікісховищі?

Історична довідкаРедагувати

Датою заснування уважається 1620 р.

Відоме залізничною станцією в Ружинському районі Житомирської області.

На околиці Чорнорудки виявлено залишки поселення черняхівської культури.

Тут існувала садиба сина Артемія Терещенка — відомого виробника цукру. Залишків не збереглося, тому що Терещенки закинули тут маєток після трагічної загибелі дочки поміщика — падіння в озеро.

Населення становить 1005 осіб.

Видатні односельціРедагувати

  • Гордійчук Петро Максимович (06.01.1912, с. Чорнорудка, Житомирська область — 13.01.1991,смт Каланчак Херсонська обл.) — художник театру, режисер. Навчався у Київському художньому інституті театрального мистецтва. Брав участь у художніх виставках, у тому числі в Тернополі (1972); персональна виставка — Львів (1961).Оформив вистави: «Фауст» Ш.Гуно (1934, м. Київ), «Назар Сто доля» Т.Шевченка (1939, м. Херсон), «Сусіди» О.Корнієнка (1958, м. Дрогобич) та ін. Автор пейзажів, натюрмортів, портретів і жанрових картин, зокрема «Невільник» (1940), «Садок вишневий коло хати» (1956), «Лісова пісня» (1976). 1946 — репресований. Працював режисером народного самодіяльного театру ім. Леся Курбаса в смт. Підволочиськ (лютий 1972 — грудень 1978); засновник дитячої художньої школи у смт. Підволочиськ (1976).
  • Гордійчук Микола Максимович — доктор мистецтвознавства
  • Родина Терещенків.

ТранспортРедагувати

Звідси без пересадок можна дістатися приміськими електропоїздами станцій Козятин, Брівки, Попільня, Кожанка, Фастів, Київ, Святошин. Електропоїзди курсують за напрямком Козятин-Фастів-Київ зворотно.

З однією пересадкою у Козятині можна дістатися

  • до Погребища
  • до Тетієва, Жашкова
  • до Липовця, Оратова, Христинівки
  • до Бердичева, Шепетівки
  • до Житомира, Коростеня
  • до Калинівки, Вінниці, Гніваня, Жмеринки
  • до Деражні, Хмельницького

З однією пересадкою у Фастові:

  • до Житомира
  • до Білої Церкви, Миронівки

З пересадкою у Києві:

  • до Коростеня, Ірпеня, Малина
  • до Ніжина, Борисполя
  • до Броварів, Яготина, Гребінки
  • до Миронівки через Трипілля, Кагарлик

Цікаві об'єктиРедагувати

  • Водонапірна башта, виконана у подобі замкової вежі.
  • Дитячий майданчик, який нагадує фортецю

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати