Вікіпедія

Чорноморська синергія

Чорноморська синергія — ініціатива Європейського Союзу (ЄС), запущена у 2008 році, метою якої є розвиток регіональної співпраці між країнами чорноморського регіону і двосторонніх відносин між регіоном в цілому та Європейським Союзом.[1][2] Ініціатива є частиною Європейської політики сусідства та має доповнювати програму Східного партнерства.[3]

Пріоритетними напрямками програми є енергетика, транспорт, екологія, міграція та боротьба з транскордонною злочинністю. Партнерами ініціативи «Чорноморська синергія» є Болгарія, Румунія, Греція, Туреччина, Росія, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова та Україна. Ініціатива реалізується за рахунок спільного фінансування.[4][уточнити]

Історія ред.

1 січня 2007 року Румунія та Болгарія, країни з виходом до Чорного моря, приєдналися до Європейського Союзу.

11 квітня 2007 року Єврокомісія представила Європарламенту та Раді ЄС пропозицію нової ініціативи регіональної співпраці під назвою «Чорноморська синергія».[1]

17 січня 2008 року Європарламент привітав пропозицію Єврокомісії та виділив 5 пріоритетних напрямків співпраці:

  • питання безпеки (зокрема щодо нерозвʼязаної проблеми російського Чорноморського флоту в Україні),
  • сприяння політичній стабільності та ефективній демократії,
  • співпраця у сферах енергетики, транспорту та навколишнього середовища,
  • торгівельна та економічна співпраця,
  • освіта, навчання та наука.[5]

14 лютого 2008 року у Києві відбулася перша міністерська зустріч між ЄС та Організацією Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), на якій зокрема було офіційно запущено співробітництво в рамках Чорноморської синергії.[6][7][8]

19 червня 2008 року Єврокомісія представила перший звіт щодо першого року діяльності ініціативи.[9]

15 березня 2010 року у Брюсселі Єврокомісія офіційно запустила перше секторальне партнерство у рамках Чорноморської синергії — Партнерство з охорони довкілля[10] (англ. Environment Partnership), відповідальною за впровадження якого мала стати Румунія. Натомість Греція та Болгарія мали стати відповідальними за майбутні Транспортне та Енергетичне партнерства відповідно.[11][12][13]

20 січня 2011 року Європарламент прийняв резолюцію щодо чорноморської стратегії ЄС, у якій зокрема вказав на обмежені результаті Чорноморської синергії і відсутність стратегічного бачення та політичного проводу в її реалізації, а також закликав запустити стратегію, яка б покращила узгодженість та видимість діяльності ЄС у чорноморському регіоні, і яка була б невідʼємною частиною ширшого бачення міжнародної та безпекової політики ЄС.[14][15][16]

У 2015 році Єврокомісія та Європейська служба зовнішніх справ (англ. European External Action Service, EEAS) опублікували другий звіт щодо реалізації ініціативи, що охоплював період з 2009 до 2014 року.[2][17][18]

5 березня 2019 року Єврокомісія та EEAS опублікували третій звіт за період з 2015 до 2018 року.[2][19]

7 листопада 2019 року Міжнародний центр чорноморських студій[en] провів в Афінах регіональну конференцію на тему «Чорноморська синергія: шлях уперед».[20]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Пропозиція Єврокомісії щодо нової ініціативи регіональної співпраці "Чорноморська синергія". eur-lex.europa.eu (англ.). 11 квітня 2007. Процитовано 10 лютого 2023.
  2. ↑ а б в Black Sea Synergy | EEAS Website. www.eeas.europa.eu. Процитовано 10 лютого 2023.
  3. ↑ Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  4. ↑ Олександр Шаров (2019). Економічна дипломатія: основи, проблеми та перспективи : монографія (PDF). Київ: Національний інститут стратегічних досліджень. с. 176.
  5. ↑ Texts adopted - A Black Sea Regional Policy Approach - Thursday, 17 January 2008. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  6. ↑ The EU’s New Black Sea Policy – What kind of regionalism is this?. CEPS (амер.). 26 серпня 2009. Процитовано 10 лютого 2023.
  7. ↑ Black Sea Synergy | Ministry of Foreign Affairs. mae.ro. Процитовано 10 лютого 2023.
  8. ↑ «Чорноморська синергія» у дії: підсумки київського форуму   Євроатлантична Україна. www.ea-ua.info. Процитовано 10 лютого 2023.
  9. ↑ EUR-Lex - 52008DC0391 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  10. ↑ Започатковано чорноморське екологічне партнерство // Євробюлетень, № 4, квітень 2010 р., С. 18.
  11. ↑ Projects for the Black Sea region | PERMANENT REPRESENTATION OF ROMANIA to the European Union. ue.mae.ro. Процитовано 10 лютого 2023.
  12. ↑ European Neighbourhood Policy: Launch of the Environment Partnership of the Black Sea Synergy - Press release. European Commission - European Commission (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  13. ↑ Black Sea Synergy - Memo. European Commission - European Commission (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  14. ↑ Texts adopted - An EU Strategy for the Black Sea - Thursday, 20 January 2011. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  15. ↑ BlackSeaNews | European Parliament resolution on an EU Strategy for the Black Sea (1). BlackSeaNews (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  16. ↑ UNGUREANU, Traian. Report on an EU Strategy for the Black Sea | A7-0378/2010 | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 10 лютого 2023.
  17. ↑ Black Sea Synergy: review of a regional cooperation initiative. BLACK SEA HORIZON - BLACK SEA HORIZON (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  18. ↑ JOINT STAFF WORKING DOCUMENT - Black Sea Synergy: review of a regional cooperation initiative (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 10 лютого 2023.
  19. ↑ JOINT STAFF WORKING DOCUMENT - Black Sea Synergy: review of a regional cooperation initiative - period 2015-2018 (PDF).
  20. ↑ Black Sea Synergy: the way forward. ICBSS - International Centre for Black Sea Studies (амер.). Процитовано 10 лютого 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорноморська_синергія&oldid=40545063