Відкрити головне меню

Човнова — річка в Україні, в межах Чорнухинського району Полтавської області. Права притока Многи (басейн Дніпра).

Човнова
Chovnova River 3.jpg
Розлив річки Човнова поблизу села Пацали
Витік на південь від с. Луговики
Гирло Многа
Басейн басейн Дніпра[d]
Країни: Flag of Ukraine.svg Україна
Регіон Полтавська область
Чорнухинський район
Довжина 13,2 км
Човнова у Вікісховищі?

Зміст

ОписРедагувати

Довжина річки 13,2 км. Річище слабозвивисте, завширшки до 5 м. На Човновій споруджено кілька ставків. За класифікацією ерозійної діяльності Човнова належить до ІІІ категорії. Влітку частина русла на схід від села Пацали зазвичай пересихає.

Перша згадка про назву річки Човнова датується 1714 роком, коля священик із села Мокиївка став власником цих земель в долині річки (попереднім власником був священик церкви в селі Сухоносівка)

Я, нижей подписанний, на сей продажі моей відомо чиню сим моим доброволним записом тепер и в потомние часы, кому бы колвек о том відати будет належало кождему суду и праву, иж міючи я кгрут, именно млинок вешняк на річці Чолновой з ставком и окрест того ставка прилеглие кгрунта, ліси з сіножатми и полем пахатним заставлений в пол пятаста золотих обварованний обліками, от иерея, отца Якима Феодоровича, свщеника сухоносовского, в таком способе, аще бы не мог викупити своїми власними грошми ні в кого не позичаючи о свтом прроці Илиї, то волно мні люб даровати кого или продати на вічние часы[1].

.

РозташуванняРедагувати

Човнова бере початок на південь від села Луговики. Тече на спочатку на південь, потім — переважно на схід (місцями на схід). Впадає до Многи біля села Пізники.

Наслені пункти на ЧовновійРедагувати

На берегах Човнової розташоване село Пацали. Протікає поряд із селом Сухоносівка.

Світлини річкиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 1714 р., жовтня 13. Пирятин. –Запис чорнуського уряду про продаж мокіївським священиком Андрієм Димитрієвичем заставних ґрунтів, ставу та млина на річці Човнова наміснику Свято-Троїцького Красногірського Чорнуського монастиря Захарію з наступною передачею їх в посесію Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирю //Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVІ–ХVІІІ ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: Зб. док. К., 2011

ДжерелаРедагувати