Чернятинський парк
Черня́тинський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у селі Чернятин Жмеринського району Вінницької області[1].
49°2′26.998800099997″ пн. ш. 27°54′38.001600099999″ сх. д. / 49.04083° пн. ш. 27.91056° сх. д. | |
Країна | Україна |
---|---|
Розташування | Україна Вінницька область, Жмеринський район, село Чернятин |
Водні об'єкти | ставки |
Площа | 31 га |
Засновано | 1814 рік |
Оператор | Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету |
Статус: | парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення |
Чернятинський парк у Вікісховищі |
Опис
ред.Загальна площа парку 31 га[2]. Набув охоронного статусу згідно з постановою колегії Держкомітету Ради Міністрів УРСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 року, № 18[2]. Станом на 2008 рік природоохоронний об'єкт перебуває у користуванні Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету[2].
Чернятинський парк належить до парків ландшафтного типу. На його території побудований палац у візантійсько-романському стилі[3]. Збережено п'ять ставків з системою гребель[4]. Станом на початок XXI столітті на території парку зростало близько 100 видів та форм чагарників і дерев[3], серед них — форзиція та тамарикс. На парковій території є алея з дубів, вік яких перевищує 350 років[4]. На пагорбах зростають ялини. На території нижнього ставку розташований Острівок кохання. Поблизу південного фасаду палацу зростають білі тополі, які мають обсяг 4-5 обхватів[5].
Історія
ред.Польські магнати Вітославські володіли Чернятином у кінці XVIII століття. Тоді ж був побудований палац. 1814 року навколо палацу на території місцевості, де розташовувався дубово-грабовий ліс, був закладений парк[3]. Його заснував садівник Діонісій Макклер, який також заклав ботанічний сад, що розташовується у Кременці. Він був запрошений для проведення робіт Ігнатієм Вітославським[4]. Діонісієм Макклером були прокладені паркові алеї. Насадження, які вже зростали на лісовій території, доповнили хвойними та листяними деревами. Були створені дамби з грубого каменя. Поблизу парадного фасаду будівлі розташовувався самшит.
Після закладки парку були створенні павільйони та альтанки, проте вони не збереглись[6]. Історики припускають, що одночасно з палацом спорудили в'їзну браму. За нею розташовувався фруктовий сад, поблизу нього пролягали дві алеї. Одну з алей оточували кінські каштани. Алеї прилягали до галявини. По її бокам зростали сріблясті тополі[5]. У 1839 році відбулась реконструкція палацу, роботи виконувались згідно з планом мальтійського архітектора Генріка Іттара. 1865 року парк та палац перейшли у власність Марії Михайлівни Львової[5]. Колись у парку була розташована біломармурова скульптура, до XXI століття збереглись кам'яні чаші, які мають готичне різьблення[6].
Примітки
ред.- ↑ Про затвердження Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Чернятинський парк». Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
- ↑ а б в Наказ від 22.10.2012 року № 542 «Про затвердження положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Чернятинський парк“». Архів оригіналу за 07.07.2015. Процитовано 15.05.2015.
- ↑ а б в Мальовничі парки Вінниччини//Мій край — Вінниччина. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ а б в Чернятин//Архітектурні та природні пам'ятки України. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
- ↑ а б в Чернятин//Замки та храми України. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 15 травня 2015.
- ↑ а б Палац у Чернятині. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
Посилання
ред.- «Красо України — Поділля!»//Перлини Вінниччини [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення//Природно-заповідний фонд України [Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Програма "Теореми буття" про природу Северинівського і Чернятинського парків