Вікіпедія

Чернов Сергій Миколайович

Російський та радянський історик
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Сергій Микола́йович Черно́в (28 січня (9 лютого) 1887 — 26 грудня 1941) — російський та радянський історик, учень С. Ф. Платонова і О. Є. Преснякова, доктор історичних наук (1937)[1].

Чернов Сергій Миколайович
рос. Чернов Сергей Николаевич
Ім'я при народженніЧернов Сергей Николаевич
Народився28 січня (9 лютого) 1887(1887-02-09)
Саратов
Помер26 грудня 1941(1941-12-26) (54 роки)
Пушкін
·голодна дистрофія
ПохованняКазанське кладовище
ГромадянствоРосія Російська імперія → СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьісторія Росії
Галузьісторія
Alma materСанкт-Петербургський університет
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникПлатонов Сергій Федорович
ВчителіПресняков Олександр Євгенович
ЗакладПушкінський Дім
БатькоЧернов Микола Дмитрович
Родичі

Життєпис

ред.

Сергій Миколайович народився 28 січня (9 лютого) 1887 року у Саратові в сім'ї купця. У 1905 році закінчив 1-шу Саратовську чоловічу гімназію і поступив на юридичний факультет Петербурзького університету.[2] У 1907 році перейшов на історичний відділ історико-фіодогічного факультету. 1912 року закінчив університет і був відсторонений при факультеті для підготовки до професорського звання.

У 1917 році вибраний приват-доцентом історико-фіологічного факультету Саратовського університету. З 1918 року — професор. Видавав у Саратовському університеті, допоки у 1928 році не був звільнений через звинувачення у «націоналізмі»[3]. З 1929 року — член Археографічної комісії, але у тому році був звільнений у зв'язку з «Академічною справою». у 1930-х роках працював у Ленінграді та Середній Азії. З 1937 року — професор кафедри історії СС РСР Горьковського педагогічного інституту[1]. У 1937 році здобув ступінь доктора історичних наук по змішаності наукових праць[3].

В 1939 році переїхав в місто Пушкін Ленінградської області. Працював у Інституті народів Півночі, викладав у Ленінградському державному університеті та в Ленінградському місцевому педагогічному інституті.

Наукові інтереси Чернова містили російський визвольний рух XIX століття, історію декабризму, життя і діяльність М. Г. Чернишевського[1].

Під час Німецько-радянської війни не встиг евакуюватися з Пушкіну. Помер 26 грудня 1941 року від дистрофії в умовах німецької окупації. (в ряді радянських джерел наводиться помилкова дата смерті 5 січня 1942 року)[4][1]. Похоронений на Казанському кладовищі у братській могилі з поетом-фантастом О. Р. Беляєвим[4].

Відомі праці

ред.
  • К учёным несогласиям о суде над Максимом Греком // Сборник статей по русской истории, посвящённых С. Ф. Платонову. — Пг., 1922. — С. 48—71.
  • Несколько справок о «Союзе Благоденствия» перед Московским съездом 1821 г. — Саратов, 1924.
  • Семья Чернышевских. — Саратов, 1927.
  • Четыре письма неизвестного к декабристу И. Д. Якушкину. — Саратов, 1927.
  • У истоков русского освободительного движения: избранные статьи по истории декабризма. — Саратов, 1960.
  • Павел Пестель: избранные статьи по истории декабризма. — СПб., 2004.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Чернов Сергей Николаевич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  2. ↑ Чернов Сергі Миколайович (1887-1942) — Ециклопедія Царського Села. tsarselo.ru. Процитовано 8 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ а б Чернов Сергій Миколайович. Історичний факультет Саратовського державного університету. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 13 березня 2016.
  4. ↑ а б Андрееєва Т. В., Соломонов В. О. Историк и власть: Сергей Николаевич Чернов. 1887—1941. — Саратов: Научная книга, 2006. — С. 318—319.

Список використаної літератури

ред.
  • Андреєва Т. В. Некоторые вопросы истории либерального движения в освещении С. Н. Чернова // Третьи мартовские чтения памяти С. Б. Окуня: Материалы научной конференции. — СПб., 1997. — С. 88—98.
  • Андреева Т. В., Смирнова Т. Г. П. Г. Любомиров и С. Н. Чернов // Русская наука в биографических очерках. — СПб., 2003. — С. 456—488.
  • Андреева Т. В., Соломонов В. А. Историк и власть: Сергей Николаевич Чернов. 1887—1941. — Саратов: Научная книга, 2006. — 376 с., ил. — ISBN 5-9758-0308-X.
  • Воронихин А. В. К 100-летию со дня рождения Сергея Николаевича Чернова // История СССР. — 1988. — № 3. — С. 212—214.
  • Сергей Николаевич Чернов // Освободительное движение в России. — Саратов, 1989. — Вып. 12. — С. 5—10.
  • Курбатов Ю. А. С. Н. Чернов и Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльнопоселенцев: (Неизвестное письмо историка-декабристоведа в редакцию журнала «Каторга и ссылка») // Проблемы философии, истории, культуры. — Саратов, 1996. — С. 60—63.
  • Мочалов И. И. Беда в железных перчатках // Родина. — 2005. — № 7. — С. 100—101.
  • Мочалов И. И. «Беда придёт… в железных перчатках» // Вопросы истории естествознания и техники. — 2006. — № 2. — С. 130—153.
  • Соломонов В. О. 1928 год в судьбе профессора Сергея Николаевича Чернова (к истории одного университетского конфликта) // Известия Саратовского университета. Новая серия. История. Право. Международные отношения. — 2008. — Т. 8. — Вып. 1. — С. 63—68.
  • Соломонов В.О., Шишкина Т. А. С. Ф. Платонов и саратовское научное сообщество (по эпистолярному наследию учёного) // Историографический сборник: Межвузовский сборник научных трудов. — Саратов, 2008. — Вып. 23. — С. 54—71.
  • Філімонов С. Б. С. Н. Чернов — историк и краевед // Отечество. — М., 1994. — Вып. 5. — С. 178—192.

Посилання

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернов_Сергій_Миколайович