Пресняков Олександр Євгенович

(1870–1929) російський і радянський історик, член-кореспондент РАН (1920)

Олександр Євгенович Пресняков, також Прєсняков[2] (рос. Александр Евгеньевич Пресняков; 3 травня 1870(18700503), Одеса — 30 вересня 1929, Ленінград) — російський і радянський історик, член-кореспондент РАН (1920).

Пресняков Олександр Євгенович
рос. Александр Евгеньевич Пресняков
1928
1928
Народився 21 квітня (3 травня) 1870
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Помер 30 вересня 1929(1929-09-30)[1] (59 років)
Ленінград, РСФРР, СРСР[1]
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність історик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь історія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Платонов Сергій Федорович і Лаппо-Данилевський Олександр Сергійович
Відомі учні Андреєв Олександр Ігнатійовичd, Романов Борис Олександрович і Чернов Сергій Миколайович
Членство Академія наук СРСР

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Походження, ранні рокиРедагувати

Народився в родині Євгена Львовича Преснякова — інженера-шляховика, члена правлінь різних залізниць, автора статей з економіки шляхів сполучення.

Закінчив гімназію в Тифлісі (1889), історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету (1893; автор твору «Царствена книга, її склад і походження»).

Як кращий учень відомого історика Сергія Платонова був залишений при кафедрі російської історії університету для підготовки до професорського звання. Магістр російської історії (1909; тема дисертації: «Княже право в Древній Русі»). Доктор російської історії (1918; тема дисертації: «Утворення Великоруської держави. Нариси з історії XIII—XV століть»).

Викладав у приватних гімназіях Таганцевої та Стоюніної, у Катерининському сирітському інституті, на Педагогічних курсах при петербурзьких жіночих гімназіях.

З 1907 року — приват-доцент, а з 1918 року — професор по кафедрі російської історії Санкт-Петербурзького (потім — Петроградського, Ленінградського) університету. Також викладав історію російського права на Вищих жіночих курсах, був одним з організаторів Жіночого педагогічного інституту. Був професором Інституту червоної професури1927 року), Педагогічного інституту ім. О. І. Герцена.

Наукова діяльністьРедагувати

Основні теми наукових інтересів О. Преснякова у дореволюційний період — історія політичних відносин на Русі до XVI століття, джерелознавчі питання літописання XVI століття, історія суспільної думки XIX століття. Він вдкидав теорію «родового княжого володіння» в Київській Русі, вважаючи, що в основі княжої власності лежить «сімейне, отчинне право». Розробляв історію «княжого права»: вважав, що одним з найважливіших напрямків діяльності давньоруських князів було створення поряд із звичаєво-правовими союзами членів племені особливого «союзу княжого захисту», в який входили і князівська дружина, і населення князівських сіл. Вважав, що княжий захист був «загальноісторичним явищем в усіх європейських народів».

Досліджував процес централізації в тісному зв'язку зі всім комплексом міжнародних відносин Північно-Східної Русі; процес об'єднання російських земель з позиції внутрішньої історії не тільки Московського великого князівства, але і удільних — Тверського, Рязанського і Нижегородського. Був противником різкого протиставлення історії Київської і Володимиро-Суздальської Русі. Доводив, що сімейно-вотчинні розділи волостей-князівств у Володимиро-Суздальській Русі завжди були лише продовженням сімейно-вотчинних розділів Київської Русі.

Після 1918 року продовжував дослідження в галузі історії середньовічної Русі, зокрема, займався теоретичними питаннями феодалізму в Росії. Але при цьому приділяв значну увагу історії XIX століття. Він автор історичних портретів російських імператорів, ґрунтовного дослідження з історії руху декабристів, заснованого на джерелах.

У роботах з історіографії О.Пресняков одним з перших сформулював концепцію «петербурзької історичної школи» як школи «відновлення джерела права і факту незалежно від історіографічної традиції» на противагу московській (за своїм характером історико-соціологічній).

О.Пресняков був одним з організаторів (1921 року) та директором (з 1922 року) Історичного науково-дослідного інституту при Петербурзькому університеті (інститут фактично існував до 1925 року). Потім був директором Ленінградського відділення Інституту історії РАНІОН (1927—1928 рр.). Член-кореспондент РАН (з 1920 року).

Найбільш відомі учні О. Є. Преснякова — Борис Олександрович Романов та Сергій Миколайович Чернов.

Наукові праціРедагувати

  • Пресняков, А. Е. Царственная книга, её состав и происхождение. — СПб, 1893.
  • Пресняков, А. Е. Княжое право в Древней Руси: очерки по X—XII векам. — СПб, 1909 (новое издание — М., 1993). — 316 с.
  • Пресняков, А. Е. Правительствующий Сенат в царствование Елисаветы Петровны / История Правительствующего Сената. — СПб, 1911.
  • Пресняков, А. Е. Московское царство. — Пг., 1918.
  • Пресняков, А. Е. Образование Великорусского государства: Очерки по истории XIII—XV столетий. — М., 1918 (новое издание — М., 1998).
  • Пресняков, А. Е. Александр Первый. — Пг., 1924.
  • Пресняков, А. Е. Апогей самодержавия. Николай I. — Л., 1925.
  • Пресняков, А. Е. 14 декабря 1825 г. М. — Л., 1926.
  • Пресняков, А. Е. Лекции по русской истории. т. 1-2. — М., 1938—1939.
  • Пресняков, А. Е. Российские самодержцы / Составитель, автор предисловия и приложения д-р ист. наук А. Ф. Смирнов; Ред. А. Н. Казакевич; Художник Б. А. Лавров. — М.: Книга, 1990. — 464 с. — 200 000 экз. — ISBN 5-212-00489-6. (обл.)
  • Александр Евгеньевич Пресняков: письма и дневники, 1889—1927. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2005.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Чирков С. В. Александр Евгеньевич Пресняков / Портреты историков. Время и судьбы. Т. 1 / отв. ред. Г. Н. Севостьянов. М.-Иерусалим, 2000;
  • Брачёв В. С. «Наша университетская школа русских историков» и её судьба. СПб, 2001;
  • Брачёв В. С. Русский историк А. Е. Пресняков (1870—1929). СПб., 2002;
  • Ростовцев Е. А. В. О. Ключевский и историки петербургской школы (С. Ф. Платонов, А. С. Лаппо-Данилевский, А. Е. Пресняков) // В. О. Ключевский и проблемы российской провинциальной культуры и историографии. Материалы научной конференции. Пенза, 25—26 июня 2001 г. / Отв. ред. С. О. Шмидт. М., 2005. Кн. 1. С. 340—370;
  • Брачёв В. С. А. Е. Пресняков и петербургская историческая школа. СПб., 2014.

ПосиланняРедагувати