Вікіпедія

Череха клепарівська

Чере́ха клепа́рівська (‘Griotte de Kleparow’ у міжнародній літературі) — це сорт (культивар) вишні звичайної (Prunus cerasus), виведений у Клепарові — передмісті Львова і який славився великими розмірами та смаком далеко за межами Львова і був дуже популярний до початку 20 століття.

Череха клепарівська
Листя і плоди (незрілі) «черехи клепарівської». При дозріванні плоди темно коричнево-червоного кольору.
Рід Слива (рід) (Prunus)
Вид Вишня звичайна
Батьки гібриду Сорт Prunus cerasus або гібрид
Prunus cerasus × Prunus avium
Сорт ‘Griotte de Kleparow’
Походження Річ Посполита м. Клепарів, Львів, XVI століття
CMNS: Череха клепарівська у Вікісховищі

Походження та історія ред.

Череха клепарівська виведена та спочатку вирощена в історичній місцевості Клепарів, зараз у Шевченківському районі міста Львова. Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом і місцевість славилася своїми садами й виноградниками.

Батьки невідомі, але це напевно сорт вишні звичайної — типу гріоти, або морелі, в яких плоди темно-червоні, майже чорні, кисло-солодкого смаку, із забарвленим соком. Гріоти відрізняються від вишні типу аморелей, де сік не забарвлений, плоди світло-рожеві, не дуже кислі.

Одне джерело стверджує, що Череха клепарівська є гібридом вишні звичайної (Prunus cerasus) і черешні (Prunus avium).[1]

1555 року у Львові видано указ, який зобов'язував оберігати цей сорт дерева і заохочував його культивування.[1] Цей сорт став дуже популярний у XVIII і XIX століттях, а його вирощування поширилося на інші частини Європи, Сполучених Штатів,[2] та Австралії.[3]

Перший науковий опис цього сорту дерева був опублікований у 1792 році Йоганном Крафтом в його «Pomona Austriaca».[4] Перша згадка черех в англійській літературі під назвою ‘Griotte de Kleparow’ відома з 1831 р.[5] З того часу воно стало найбільш вживаною назвою цього сорту в міжнародній ботанічній і помологічній літературі.

В Україні вирощування черехи занедбано в 1930-х роках і, ймовірно, цей сорт тут зник. До кінця 20 століття у всьому світі число вишневих сортів різко скоротилося, і цей сорт або цілковито зник, або не вирощується комерційно, хоча і є деякий інтерес до його збереження у Франції в товаристві збереження і вирощування старих традиційних фруктових дерев.[6]

Повернення до Львова ред.

В 2021 році група активістів розпочала Ініціативу із повернення клепарівських черех до Львова[7][8]. У польському розпліднику придбали 10 сертифікованих саджанців черехи, які навесні 2022 будуть висаджені у Ботанічному саду Львівського університету. Анонсовано також можливість придбати сертифіковані саджанці львів'янам, зокрема мешканцям Клепарова[9].

Опис ред.

 
Варіація плодів 'Griotte de Kleparow'. Плід ліворуч є типовішої форми. (Ілюстрація з Illustriertes Handbuch der Obstkunde, 1875). Ілюстрація плоду праворуч з Dictionnaire de Pomologie, 1877.

Характеристики ‘Griotte de Kleparow’ описано в ряді документів:[2][10][11]

Дерево: Високе, велике, продуктивне. Гілки довгі, тонкі, звисаючі, світло-зелені з червоним відтінком, перидерма при основі світла.

Листя: літнє листя світло-зеленого кольору з червоним відтінком. Велике листя, овальне і розширене, сильно зубчасте, з довгим гострим кінцем, увігнуте вздовж центральної жилки; на міцних і коротких стеблах, що є яскраво-червоні і не мають залоз. Прилистки середньої довжини, злегка видовжені в основі, сильно зубчасті. В період плодоношення листя набагато більше, має короткий кінець, зморщене при основі, і більш яскраво-зелене.

Квітки: середнього, радше малого розміру. Еліптично-округлі, увігнуті пелюстки, що частково перекривають одна одну. Чашечка коротка, досить велика, майже гостра. Має виразні червоні переділки і міцні, короткі квітконіжки.

Плоди: середнього розміру, як правило, ростуть парами, округло-серцеподібні з округлої-сплющеної сторони, часто стиснуті; шов дрібний, часто лінія. Стебло довге, тонке, вставлене в широку і глибоку порожнину. Жорстка шкіра, що не віділяється від м'якоті, блискуча, темно-коричнево-червона, темно-чорна при дозріванні. Стебло довжиною 50 мм. Плоди дозрівають в кінці липня.

М'якоть: ніжна, волокниста, від світлого до темного кольору, соковита, з багатим, солодким і суб-кислим смаком, ароматна, якість середня.

Кісточка: невелика, пихата, майже сферична.

Розмноження: сорт можна виростити з насіння.

Використання ред.

Цей сорт став популярним в Європі для столового вжитку (десерту) і для виготовлення вишневого соку.[12]

У Німеччині в 1824 році, Ліпполд Боуманн описав цей сорт отак:

  Дуже помітна вишня з соком темно-коричневого кольору, з терміном дозрівання в серпні, так само хороша для варення, як і для вишневого соку. Дерево стає дуже велике, і дуже плодюче, оскільки плодить щорічно і рясно і не страждає від морозу.[13]  

У Сполучених Штатах, 1837 р. розсадницький каталог пропонував вирощені черехи на продаж за $ 0,75 до $ 1,00 кожна, і описував їх так: «середнього росту, компактної і сферичної форми; яка витримує суворий північний клімат». Також заявлялося, що сорт був «найшанованішим за якість» і «найкращий для пирогів, вина та варення».[2] У Великій Британії, в 1842 р. сорт був вказаний як один з 61 вишневих різновидів «гідних для вирощування» і який є корисним для столу (десерту).[14]

Інші назви ред.

Сорт має багато синонімів в ботанічній і помологічній літературі. Деякі синонімі включають в себе:

  • Череха клепарівська[15]
  • Griotte de Kleparow[5]
  • Prunus caproniana Schübl. var. kleparoviensis Zaw.[16]
  • Belle de Kleparow[17]
  • Belle Polonaise[18]
  • Bonne Polonaise[13]
  • Cerise de Kleparow[18]
  • Czerecha kleparowska
  • Griotte Kleparite[11]
  • Kleparovka[18]
  • Kleparovoska[11]
  • Kleparower Süssweichsel[12]
  • Kleparower Weichsel[14]
  • Kleparower[13]
  • Kleparowska[19]
  • Pohlnische Weichsel[4]
  • Polnische grosse Weichsel[4]
  • Polnische Kirsche[11]
  • Polnische Weichsel[18]
  • Ratafia polonica[18]

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Ілько Л. (2003) Львів понад усе. «Піраміда», Львів ISBN 966-7188-70-1
  2. ↑ а б в William Prince & Sons (1837) Annual catalogue of fruit and ornamental trees and plants cultivated at the Linnean Botanic Garden and Nurseries. William Prince & Sons, New York. (англ.)
  3. ↑ Catalogue Fruit Trees. Experimental Garden, Survey Paddock, Richmond, Melbourne [Архівовано 12 червня 2011 у Wayback Machine.]. (1863) Wilson & Mackinnon, East Melbourne. (англ.)
  4. ↑ а б в Kraft, Johann (1792). Pomona Austriaca. Abhandlung von den Obstbäumen: worinn ihre Gestalt, Erziehung und Pflege angezeigt und beschrieben wird. Gräffer, Vienna (нім.)
  5. ↑ а б Royal Horticultural Society (1831). A catalogue of the fruits cultivated in the garden of the Horticultural Society of London. 2nd Edition. Printed for the Society, by W. Nicol, Clevelend Row. (англ.)
  6. ↑ «Quelques cerises du „Montbéliard“ et du Doubs (20 variétés)» [Архівовано 6 серпня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
  7. ↑ Клепарівські черехи. Клепарівські черехи повертаються до Львова (укр.). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  8. ↑ Тільки у Львові – клепарівські черехи. Забутий черешневий смак повернуть містові. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  9. ↑ Клепарівські черехи: відродження гастрономічного бренду Львова. Радіодень| 22 грудня — СУСПІЛЬНЕ | ЛЬВІВ. lv.suspilne.media. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  10. ↑ Pomologie Générale [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (1882) Vol. 11, p.150] (фр.)
  11. ↑ а б в г Hedrick, U. P. (1914). The Cherries of New York. Report of the New York Agricultural Experiment Station for the Year 1914. Vol.2, Albany, J. B. Lyon company, state printers. (англ.)
  12. ↑ а б Lucas E., Oberdieck G. (1875) Illustriertes Handbuch der Obstkunde. [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.] Stuttgart. (нім.)
  13. ↑ а б в Lippold, J. F., Baumann, G. (1824) Taschenbuch des verständigen gärtners, Vol. 1, J. G. Cotta's chen Buchhandlung, Stuttgart. (нім.)
  14. ↑ а б Royal Horticultural Society (1831). A catalogue of the fruits cultivated in the garden of the Horticultural Society of London. 3rd Edition. Printed for the Society, by W. Nicol, Clevelend Row. (англ.)
  15. ↑ «Вишня» [Архівовано 28 лютого 2012 у Wayback Machine.] Енциклопедія українознавства (1993) том.1, Львів
  16. ↑ Woloszczak, E. (1904) «Flora Polonica exsiccata». Botanisches Zentralblatt, Cassell. (нім.)
  17. ↑ Bulletin (1868). Société des lettres, sciences et arts du département de la Lozère. (фр.)
  18. ↑ а б в г д Dochnahl, Friedrich Jakob. (1858) Der sichere Führer in der Obstkunde auf botanisch-pomologischem Wege. , Wilhelm Schmid, Nürnberg. (нім.)
  19. ↑ Towarzystwo Popierania Polskiej Nauk Rolnictwa i Leśnictwa (1939). Roczniki nauk rolniczych [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Vol. 46, Państwowe Wydawn. Rosnicze i Leśne. (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Череха_клепарівська&oldid=41691207