Червоній Логвин Данилович

Логви́н Дани́лович Червоні́й (16 жовтня 1902(19021016) , с. Грушка, Кіровоградська область — 29 січня 1980, Запоріжжя) — радянський воєначальник, учасник Другої світової війни, генерал-майор.

Логвин Данилович Червоній
Народження16 жовтня 1902(1902-10-16)
Грушка, Данилівська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть29 січня 1980(1980-01-29) (77 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
ПохованняЗапоріжжя
Країна Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
ОсвітаПостріл
Роки служби1924—1950
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-майор
Командування121-ша гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Чехословацький Воєнний хрест

Герой Радянського Союзу (1945). Почесний громадянин міста Рівного та міста Мценськ, Орловської області (РФ).

Життєпис

ред.

Народився 16 жовтня 1902 року в селі Грушці Данилівської волості Балтського повіту Подільської губернії (нині — Благовіщенського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. У 1916 році закінчив початкове заводське училище. Працював токарем на суднобудівному заводі в Миколаєві.

До лав РСЧА призваний у вересні 1924 року. У складі 95-ї стрілецької дивізії Українського військового округу пройшов шлях від курсанта полкової школи молодшого командного складу до командира стрілецького батальйону. Член ВКП(б) з 1927 року. У 1929 році закінчив Одеську піхотну школу. У 1938 році після закінчення Вищих курсів удосконалення командного складу «Постріл» в Москві був призначений помічником командира 90-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії. З серпня 1939 року — командир 406-го, 335-го і 170-го стрілецьких полків 124-ї і 58-ї стрілецьких дивізій Київського особливого військового округу. Брав участь у вторгненні радянських військ у Польщу восени 1939 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Західному, Брянському, Білоруському і 1-шу Українському фронтах. Командував стрілецьким полком, бригадою, дивізією. Двічі був поранений.

Особливо 121-ша гвардійська стрілецька дивізія під командуванням гвардії генерал-майора Л. Д. Червонія відзначилась в січні 1945 року під час взяття польського міста Кельці та при форсуванні Одера, де був захоплений і утриманий плацдарм на західному березі річки.

Після закінчення війни до 1946 року командував дивізією в складі Центральної групи військ. В березні 1947 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу. Призначений командиром 26-ї механізованої дивізії 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу. З липня 1949 року — заступник командира 24-го гвардійського стрілецького корпусу того ж округу.

З 18 травня 1950 року генерал-майор Л. Д. Червоній вийшов у відставку за станом здоров'я. Жив і працював у Запоріжжі. Помер 29 січня 1980 року. Похований на Капустяному цвинтарі.

 
Могила Червонія Л. Д. на кладовищі по вул. Солідарності у м. Запоріжжі

Нагороди

ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії генерал-майору Червонію Логвину Даниловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4808).

Нагороджений трьома орденами Леніна (06.04.1945, 15.11.1950, …), трьома орденами Червоного Прапора (12.08.1943, 29.07.1944, 03.11.1944), орденами Суворова 2-го ступеня (15.01.1944), Кутузова 2-го ступеня (29.05.1945), Вітчизняної війни 2-го ступеня (02.04.1943), медалями, а також чехословацьким Воєнним хрестом.

Пам'ять

ред.

Почесний громадянин міста Рівного. У Росії він теж має статус Почесного громадянина міста Мценськ Орловської області.

Література

ред.
  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 337—338.

Примітки

ред.