Чемпіонат світу з футболу 1978 (група A)
У Групі A на другому груповому етапі чемпіонату світу з футболу 1978 чотири команди визначали між собою одного учасника фіналу світової першості, а також одного учасника гри за третє місце турніру.
Учасниками другого групового турніру ставали команди, які посіли перше і друге місця у кожній із чотирьох груп першого групового етапу. Відповідно до Групи A потрапили переможці першої і третьої груп, збірні Італії та Австрії, а також команди ФРН та Нідерландів, фіналісти попередньої світової першості, що фінішували другими у другій і четвертій групах першого групового етапу.
Матчі у Групі A проходили з 14 по 21 червня 1978 року на стадіонах Естадіо Шато Каррерас у Кордові та Естадіо Монументаль в Буенос-Айресі за круговою системою, за якої кожна команда проводила по одній грі із кожним із суперників. За їх результатами збірна Нідерландів стала переможцем Групи і, відповідно, учасником фіналу чемпіонату, а футболісти Італії посіли друге місце у групі і брали участь у грі за бронзові нагороди чемпіонату.
Учасники ред.
Учасниками змагання у Групі A на другому груповому етапі стали переможці Груп 1 і 3, а також команди, що посіли другі місця в групах 2 і 4 першого групового етапу.
| Група | Переможці |
|---|---|
| 1 |  Італія
|
| 3 |  Австрія
|
| Група | Другі місця |
| 2 |  ФРН
|
| 4 |  Нідерланди
|
Турнірне становище ред.
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Нідерланди
|
3 | 2 | 1 | 0 | 9 | 4 | +5 | 5 | Вихід до фіналу |
| 2 | Італія
|
3 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 0 | 3 | Вихід до гри за третє місце |
| 3 | ФРН
|
3 | 0 | 2 | 1 | 4 | 5 | −1 | 2 | |
| 4 | Австрія
|
3 | 1 | 0 | 2 | 4 | 8 | −4 | 2 |
Матчі ред.
Австрія — Нідерланди ред.
Діючі віцечемпіони світу нідерландці усвідомлювали, що попри перевагу у класі над суперниками подолали перший груповий етап не без допомоги везіння, тому гру з австрійцями, чий прохід до другого групового етапу був певною несподіванкою, провели дуже зосереджено. Їм вдавалося не лише створювати гострі моменти, а й їх реалізовувати. Вже на 6-й хвилині вони повели в рахунку, коли австрійський захист при подачі зі штрафного залишив неприкритим на дальній штанзі власних воріт Ерні Брандтса. Згодом на 35-й хвилині у ворота Австрії було призначено пенальті за поштовх Янсена, який реалізував Ренсенбрінк. А ще за хвилину нідерландці після удару Джонні Репа відзначилися утретє, фактично знявши питання про результат гри.
На початку другого тайму передача Ренсенбрінка вивела того ж Репа на ворота австрійців, які було вражено учверте за гру. На 80-й хвилині австрійцям зусиллями Обермаєра нарешті вдалося відквітати один гол, утім останнє слово у грі було все ж збірною Нідерландів, п'ятий гол у складі якої вже за дві хвилини з передачі знов таки Ренсенбрінка провів Віллі ван де Керкгоф[1].
          Австрія
|
     Нідерланди
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Італія — ФРН ред.
Нульова нічия стала нелогічним результатом гри, у якій обидві команди, а насамперед італійці, мали достатньо гольових шансів. Одне з підключень до атаки флангового захисника Антоніо Кабріні завершилося ударом в поперечину воріт Зеппа Маєра, а згодом 100-відсотковий шанс не реалізував Роберто Беттега, під чий удар кинулися відразу два німецькі захисники. Футболісти ж із ФРН мали небезпідставні претензії до головного арбітра, який залишив поза увагою порушення правил на Фішері у карному майданчику італійців.
Гра стала для воротаря збірної Італії Діно Дзоффа 38-ю «сухою» у формі національної команди, що дозволило йому перевершити досягнення бразильця Жилмара, яке трималося дванадцять років, і стати рекордсменом за цим показником[1].
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нідерланди — ФРН ред.
Матч став повторенням фінальної гри попередньої світової першості, привернувши підвищену увагу вболівальників і ЗМІ. Попри те, що у складі нідерландців вийшли лише шість гравців, які брали участь у вирішальній грі чотирирічної давнини, а у західнонімецькій команді лише чотири, команди вважалися одними з фаворитів чемпіонату, і їх очна зустріч набувала особливого значення. Крім того, уругвайський головний рефері зустрічі Рамон Баррето також був учасником фіналу 1974 року, щоправда, тоді працював арбітром на лінії.
Як і в попередній зустрічі цих команд рахунок було відкрито у самому дебюті, проте цього разу успіху досягли гравці з ФРН — на третій хвилині вони здобули право на штрафний, удар Райнера Бонгофа з якого нідерландський голкіпер відбив, проте він був бессилим заблокувати добивання від Рюдигера Абрамчика.
Ще до завершення першої половини години гри нідерландцям вдалося зрівняти рахунок, коли дальній удар Арі Гана у верхній кут воріт виявився несподіванкою для Зеппа Маєра. У другому таймі збірна ФРН відновила перевагу завдяки Дітеру Мюллеру, який вдало замкнув головою фланговий навіс. Проте у фінальній десятихвилинці матчу Рене ван де Керкгоф змістився з флангу до центру і вразив ворота суперників обвідним ударом, відновивши рівновагу в рахунку і зберігши лідерство Нідерландів у турнірній таблиці.
У час, що залишався до завершення матчу, обидві команди мали шанси вирвати перевагу, проте удар Джонні Репа поцілив у поперечину, а Еріху Беру відзначитися у протилежні ворота завадив голкіпер нідерландців. Останнім і дещо курйозним епізодом гри стало вилучення на 88-й хвилині нідерландця Діка Наннінги, який незадовго до того вийшов на заміну. Він спочатку отримав попередження за ігровий епізод, а другу жовту картку побачив перед собою за реакцію на першу, зустрівши її демонстративним саркастичним сміхом[1].
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Італія — Австрія ред.
Гра проходила за суттєвої переваги італійців, які мали вигравати зі значною різницею голів. Проте перемогу їм приніс єдиний м'яч, забитий Паоло Россі у першій чверті гри завдяки особистій майстерності і наполегливості. Надалі італійцям бракувало точності у завершальних фазах атак, декілька разів австрійців виручав їх голкіпер Фрідріх Концилія, а одного разу від пропущеного гола їх зберіг лише відчайдушний, проте чистий підкат Бруно Пеццая у власному карному майданчику[1].
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Австрія — ФРН ред.
Перед початком матчу діючі на той час чемпіони світу, збірна ФРН, зберігали мінімальні шанси на продовження боротьби за захист титулу — їм треба було не лише вигравати із різницею у щонайменше чотири голи, але й сподіватися на нічию у паралельній грі у групі.
Початок матчу був багатообіцяючим для німців, які повели у рахунку вже на 19-й хвилині, коли Румменігге відзначився з передачі Дітера Мюллера. Однак згодом австрійський захист діяв обережніше і перший тайм завершився лише з мінімальною перевагою чемпіонів світу. У другому ж на 59-й хвилині рахунок зрівнявся після автогола німецького капітана Берті Фогтса, що фактично робило завдання німців на останні пів години гри непосильним. У цей час команди влаштували «перестрілку», переможцями в якій несподівано вийшли австрійці, на два голи форварда яких Ганса Кранкля німці відповіли лише одним влучним ударом головою Гельценбайна. Таким чином збірна Австрії уперше з 1931 року відсвяткувала перемогу у грі проти команди ФРН, яка залишила обидві команди поза раундом плей-оф[1].
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Італія — Нідерланди ред.
Враховуючи формат турніру та попередні турнірні здобутки команд, гра по суті мала статус півфінальної, адже її переможець ставав учасником фіналу чемпіонату. Нічия з великою ймовірністю також влаштовувала нідерландців, дозволяючи їм удруге поспіль стати фіналістом світової першості.
Ситуацію команда Нідерландів ускладнила для себе сама, коли на 19-й хвилині захисник Ерні Брандтс у боротьбі з Роберто Беттегою проштовхнув м'яч у власні ворота повз воротаря Піта Схрейверса, який до того ж у цьому зіткненні отримав травму, що не дозволила йому продовжити гру. До завершення першого тайму італійці продовжували контролювати гру і мали ще декілька гольових шансів.
Утім на другий тайм нідерландські футболісти вийшли більш налаштованими, і вже на 49-й хвилині їм вдалося зрівняти рахунок — Брандтс реабілітувався за автогол, вразивши і ворота суперників потужним ударом з 20 метрів. Отримавши рахунок, який їх задовільняв, нідерландці грали впевненіше і не дозволяли суперникам створювати гостроту біля власних воріт. Натомість за чверть години до фінального свистка їх півзахисник Арі Ган наважився на удар із 30 метрів, який виявився успішним і приніс його команді перемогу[1].
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е World Cup 1978 Final Stage: Game Details [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання ред.
- Другий груповий етап ЧС-1978 на сайті ФІФА. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021. (англ.)
- Група A чемпіонату світу 1978 на rsssf.com [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Група A чемпіонату світу 1978 на soccerway.com [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Група A чемпіонату світу 1978 на worldfootball.net [Архівовано 24 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Група A чемпіонату світу 1978 на national-football-teams.com [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)