Йозеф Гікерсбергер (нім. Josef Hickersberger; нар. 27 квітня 1948, Амштеттен) — австрійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Йозеф Гікерсбергер
Йозеф Гікерсбергер
Йозеф Гікерсбергер
Особисті дані
Народження 27 квітня 1948(1948-04-27) (76 років)
  Амштеттен, Нижня Австрія, Австрія[1]
Зріст 177 см
Громадянство  Австрія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1960-1966 Австрія «Амштеттен»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966–1972 Австрія «Аустрія» (Відень) 112 (28)
1972–1976 Німеччина «Кікерс» (Оффенбах) 118 (28)
1976–1978 Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф) 59 (5)
1978–1980 Австрія ССВ (Інсбрук) 35 (6)
1980–1982 Австрія «Рапід» (Відень) 48 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1968–1978 Австрія Австрія 39 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1987 Австрія Австрія U-21
1988–1990 Австрія Австрія
1991–1992 Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф)
1993–1994 Австрія «Аустрія» (Відень)
1995–1997 Бахрейн «Аль-Аглі» (Манама)
1996 Бахрейн Бахрейн
1997–1999 Єгипет «Ель Мокаволун аль-Араб»
1999–2000 ОАЕ «Аль-Шааб»
2000–2001 ОАЕ «Аль-Васл»
2001–2002 Катар «Аль-Іттіхад» (Доха)
2002–2005 Австрія «Рапід» (Відень)
2006–2008 Австрія Австрія
2008–2010 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)
2010 Бахрейн Бахрейн
2010–2012 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)
2013 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Аустрія» (Відень), а також національну збірну Австрії. Згодом працював з цими командами і як головний тренер.

Клубна кар'єра

ред.

Народився 27 квітня 1948 року в місті Амштеттен. Вихованець футбольної школи клубу «Амштеттен».

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Аустрія» (Відень), в якій провів шість сезонів, взявши участь у 112 матчах чемпіонату. Виступаючи під керівництвом легендарного Ернста Оцвірка в 1967 році Гікерсбергер з командою виграв Кубок Австрії, а у 1969 та 1970 роках двічі поспіль виграв національний чемпіонат. У 1971 році під керівництвом Гайнріха Мюллера Гікерсбергер виграв з командою ще один Кубок Австрії, який став для Йозефа останнім трофеєм з цим клубом, за який Гікерсбергер забив 28 голів у 111 матчах чемпіонату.

Влітку 1972 року Йозеф покинув Австрію і перейшов до клубу німецької Бундесліги «Кікерс» (Оффенбах). За наступні чотири роки півзахисник провів 118 матчів у чемпіонаті і забив 29 голів. Після вильоту «Кікерса» у 1976 році 28-річний футболіст перебрався до «Фортуни» (Дюссельдорф), де провів ще 59 матчів у першій німецькій Бундеслізі до 1978 року і забив п'ять голів.

1978 року Гікерсбергер повернувся на батьківщину, ставши гравцем клубу ССВ (Інсбрук), з яким у першому ж сезоні виграв Кубок Австрії. Втім у чемпіонаті команда виступила вкрай невдало, посівши останнє 10 місце та вилетівши до другого дивізіону. Після того як там у наступному сезоні клуб став лише другим і не зумів повернутись до еліти, Гікерсбергер покинув ССВ і перейшов у клуб Бундесліги «Рапід» (Відень). З цією командою Йозеф став чемпіоном Австрії у сезоні 1981/82, після чого завершив професіональну кар'єру. Надалі виступав за ряд аматорських клубів, де був граючим тренером.

Виступи за збірну

ред.

1 травня 1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії в товариській грі проти Румунії (1:1).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому зіграв у всіх шести іграх своєї команди. При цьому остання гра на турнірі, проти ФРН (3:2), яка завдяки сенсаційній перемозі австрійців, що вже втратили шанс на прохід далі, увійшла в історію як Кордовське диво, стала останньою для Гікерсбергера за збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 39 матчів, забивши 5 голів.

Кар'єра тренера

ред.

Після роботи тренером у кількох аматорських командах, 1 січня 1987 року Гікерсбергер був призначений помічником головного тренера австрійської збірної Бранко Ельснера та паралельно головним тренером молодіжної збірної U-21. Після уходу Ельснера з посади молодий Гікерсбергер несподівано був представлений громадськості 23 грудня 1987 року як новий головний тренер збірної. Незважаючи на бурхливу критику з боку численних футбольних експертів[2], у тому числі колишніх товаришів по команді, таких як Герберт Прохаска та Ганс Кранкль, які називали призначення недосвідченого тренера, який ніколи не керував командою Бундесліги, неправильним вибором, Гікерсбергер домігся хороших результатів у відборі на чемпіонат світу 1990 року. Команда набрала 9 очок у складній групі (3:2 проти Туреччини, 1:1 і 3:0 з НДР, 0:0 і 2:1 з Ісландією та 0:0 проти СРСР) і кваліфікувалась на чемпіонат світу 1990 року в Італії, який став першим великим турніром для австрійців починаючи з 1982 року. Багатообіцяючими стали результати і в підготовчих іграх до фінальної стадії турніру (0:0 з Єгиптом, 3:2 з Іспанією, 3:0 з Угорщиною, 1:1 з Аргентиною та 3:2 з Нідерландами), завдяки чому команду, ведену такими зірками як Тоні Польстер та Андреас Герцог почали сприймати як претендента на серйозні результати.

На самому «мундіалі» австрійці зазнали мінімальних поразок 0:1 у перших двох турах проти господарів Італії та Чехословаччини, але завдяки перемозі 2:1 в останній грі проти США отримали шанс на вихід з групи. Втім через невдалі для австрійців результати у решті груп, команда покинула турнір через два дні, так і не пробившись до наступного раунду. Незважаючи на такий результат Гікерсбергер залишився керувати командою на майбутню кваліфікацію до чемпіонату Європи 1992 року, в якому Австрія повинна була зіграти проти збірних Югославії, Данії, Північної Ірландії та Фарерських островів. Завданням для австрійців став вихід команди вперше в історії на європейську першість і ніякого значення не надавалося першому матчу проти команди з невеликого архіпелагу Фарерські острови, який був прийнятий до ФІФА лише того року (1990) і мав провести проти Австрії свою першу офіційну гру. Австрійці були повністю впевнені в результаті, так перед грою один з лідерів Тоні Полстер навіть говорив про перемогу з рахунком 10:0, а Гіккерсбергер саркастично сказав: «Фарери? А де це? Часом не на Місяці?»[3]. Втім матч завершився сенсаційною перемогою Фарер[de] із рахунком 1:0 і через три дні після цієї ганебної сенсації Гікерсбергер звільнився з посади. Загалом за цей час на посаді керівника команди він керував національною збірною в 29 іграх, здобувши 10 перемог і 7 нічиїх та зазнавши 12 поразок.

На початку 1991 року він обійняв посаду головного тренера у своєму колишньому клубі, «Фортуні» (Дюссельдорф). Після п'яти ігор, з яких він здобув одинадцять очок, послідувала серія невдач із 6 поразками поспіль, яка закінчилася його звільненням. Після цього Гікерсбергер на два роки відійшов від футболу. Восени 1993 року він очолив «Аустрію» (Відень), з якою у сезоні 1993/94 виграв Кубок та Суперкубок Австрії, але через друге місце у чемпіонаті влітку 1994 року Йозеф був звільнений ще до закінчення терміну дії контракту. Ця образа, яку він не міг подолати роками, змусила його відвернутися від європейського футболу і з 1995 року провести кілька років у країнах арабського світу.

У Бахрейні він тренував «Аль-Аглі» (Манама), з якою він виграв чемпіонат у 1996 році та вийшов у фінал кубка в 1997 році, та національну збірну країни, яку привів до чотирьох перемог, двох нічиїх та п'яти поразок в одинадцяти іграх. З 1997 по 1999 рік Гікерсбергер два сезони працював в Єгипті і досягнув фіналу кубка та третього місця в чемпіонаті з «Ель Мокаволуном аль-Араб» в 1998 році. Після двох років перебування в Об'єднаних Арабських Еміратах в командах «Аль-Шааб» та «Аль-Васл», він переїхав до «Аль-Іттіхада» (Доха) в Катарі і виграв з командою в чемпіонат та кубок в 2002 році.

У 2002 році Гікерсбергер повернувся до Австрії і очолив «Рапід» (Відень). З ним на посаді тренера «Рапід» виграв чемпіонат Австрії 2004/05, через дев'ять років після останнього тріумфу, а на початку наступного сезону пройшов кваліфікацію до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА, вперше з сезону 1996/97.

Восени 2005 року Гікерсбергер був представлений новим головним тренером збірної Австрії і 1 січня 2006 року офіційно вступив на посаду, таким чином розпочавши підготовку команди для домашнього чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії. Команда автоматично кваліфікувалась на турнір як господар, тому протягом півтора року могла проводити лише товариські ігри, в яких здобула лише 5 перемог, 8 нічиїх та зазнала 11 поразок. Така слабка гра збірної Австрії напередодні чемпіонату Європи викликала невдоволення у вболівальників, які навіть звернулися до національної федерації футболу з проханням вивести національну збірну з Євро-2008[4]. На самому турнірі австрійці виступили очікувано слабо і програвши Хорватії та Німеччині з однаковим рахунком 0:1 достроково втратили шанси на прохід далі. Лише в останньому турі, зігравши внічию 1:1 з невмотивованою Польщею (єдиний гол за Австрію на цьому турнірі забив Івиця Вастич на останній хвилині з пенальті), австрійці здобули перше очко на турнірі, яке дозволило посісти третє місце у групі. 23 червня, через сім днів після вибуття з турніру, Гікерсбергер подав у відставку[5][6].

10 грудня 2008 року Гікерсбергер очолив «Аль-Вахду» (Абу-Дабі) з Об'єднаних Арабських Еміратів[7], з якою у 2010 році виграв титул чемпіона країни. Оскільки він не зміг домовитись з клубом щодо продовження контракту, він покинув команду в середині травня 2010 року[8]. На початку червня 2010 року Гікерсбергер був знову представлений головним тренером національної збірної Бахрейну з футболу і офіційно обійняв посаду 1 липня[9]. Однією з перших ігор національної збірної Бахрейну під керівництвом Гікерсбергера став товариський матч із Того (3:0)[de], який завершився скандалом, оскільки після матчу стало відомо, що влада Того не відправляла в цей день свою збірну в Бахрейн і у матчі зіграла фальшива команда[10]. У жовтні 2010 року було оголошено, що Гікерсбергер покинув збірну і повернувся в «Аль-Вахду». Австрієць пробув у клубі два роки, а влітку 2012 року його замінив Бранко Іванкович[11]. З хорватом команда виступала вкрай невдало, через що Гікерсбергер знову повернувся до команди у квітні 2013 року, але вже через 78 днів і без помітних успіхів його третій період перебування у клубі закінчився в липні 2013 року. З тих пір Йозеф Гікерсбергер не працював тренером.

Титули і досягнення

ред.

Як гравця

ред.
«Аустрія» (Відень): 1968/69, 1969/70
«Рапід» (Відень): 1981/82
«Аустрія» (Відень): 1966/67, 1970/71
ССВ (Інсбрук): 1978/79

Як тренера

ред.
«Рапід» (Відень): 2004/05
«Аустрія» (Відень): 1993/94
«Аустрія» (Відень): 1993
«Аль-Аглі» (Манама): 1995/96
«Аль-Іттіхад» (Доха): 2001/02
«Аль-Іттіхад» (Доха): 2001/02
«Аль-Вахда»: 2009-10
«Аль-Вахда»: 2011

Особисте життя

ред.

Його син Томас (нар 1973) пішов стопами батька, кілька років грав у австрійській Бундеслізі, а також провів один матч у національній збірній Австрії.

Примітки

ред.
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #13212114X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. «Vorstellung war ein Tribunal»; «Kleine Zeitung» Kärnten Nr. 297 vom 24. Dezember 1987, Seiten 82/83
  3. Сборная Фарерских островов перестаёт быть командой-карликом — Чемпионат. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  4. Austriaccy kibice chcą wycofania reprezentacji z Euro 2008 gazeta.pl z 25 września 2007
  5. Austria coach Hickersberger quits. BBC Sport. 23 червня 2008. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 20 серпня 2009.
  6. http://www.orf.at: [Архівовано 2011-02-26 у Wayback Machine.]
  7. Passela, Amith (22 липня 2009). Hickersberger focused on Al Wahda glory. The National. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  8. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  9. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  10. Футболисты Бахрейна выиграли у фальшивой сборной Того. BBC News Русская служба (рос.). 14 вересня 2010. Процитовано 5 березня 2021.
  11. kurier.at: Hickersberger wieder Al-Wahda-Trainer [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.