Паоло Россі
Паоло Россі (італ. Paolo Rossi; 23 вересня 1956, Прато, Італія — 9 грудня 2020) — футболіст, що грав на позиції нападника за низку італійських клубних команд і національну збірну Італії.
Паоло Россі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | італ. Paolo Rossi | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 23 вересня 1956[2][3] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Прато, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 9 грудня 2020[1] (64 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Сієна, Тоскана, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поховання | Віченца | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 174 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 66 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | завершив кар'єру | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Найкращий футболіст Європи 1982 року. Переможець чемпіонату світу 1982, на якому з 6 голами став найкращим бомбардиром та був визнаний найкращим гравцем.
Клубна кар'єра
ред.Народився 23 вересня 1956 року в місті Прато. Вихованець низки юнацьких футбольних команд, останньою з яких була академія «Ювентуса». З 1973 почав залучатися до основної команди туринського клубу.
Провівши за «Ювентус» лише декілько ігор на Кубок Італії, 1975 року був відданий в оренду до «Комо», а згодом грав за «Віченцу», у складі якої з 24 голами у 30 іграх став найкращим бомбардиром Серії A 1977/78, та «Перуджу». У 1979 році, виступаючи за «Перуджу», був звинувачений в участі в договірних матчах, визнаний винним і дискваліфікований на три роки. Після апеляції термін дискваліфікації було зменшено до двох років.
1981 року повернувся до рідного «Ювентуса», який уклав з ним контракт попри триваючу дискваліфікацію гравця. Відбувши покарання, 1982 року повернувся на поле, склавши ударне тріо разом з Мішелем Платіні та Збігневом Бонеком, і допоміг «старій сеньйорі» протягом наступних років двічі вибороти титул чемпіонів Італії, стати володарями Кубка Італії, Кубка Кубків УЄФА, Суперкубка УЄФА і Кубка чемпіонів УЄФА.
Протягом сезону 1985/86 захищав червоно-чорні кольори «Мілана», а завершив професійну ігрову кар'єру в наступному сезоні 1986/87, граючи за «Верону».
Виступи за збірні
ред.Протягом 1976—1978 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах, забив 5 голів.
1977 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. А вже наступного року, маючи на той час в активі лише дві гри за збірну, поїхав у її складі на чемпіонат світу 1978 до Аргентини, де був гравцем основного складу. На цьому мундіалі став автором трьох голів, один з яких, у ворота Австрії у грі другого групового етапу, став єдиним у матчі та приніс італійцям перемогу.
Домашній для Італії Чемпіонат Європи 1980 був змушений пропустити через триваючу на той час дискваліфікацію.
Термін дискваліфікації Россі завершився лише за місяць до старту чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, попри це очільний тренерського штабу збірної Італії Енцо Беардзот не лише включив його до заявки команди на турнір, але й розглядав його як основного гравця лінії нападу «лазурових». Россі набував ігрову форму вже по ходу турніру і у перших чотирьох матчах італійців голів не забивав. Але завершальний відрізок мундіалю став для нього «зірковим часом» — спочатку він відзначився хет-триком у ворота Бразилії у вирішальній грі другого групового раунду, який приніс його команді перемогу 3:2 і вивів її до плей-оф; згодом у півфіналі Італія здолала Польщу з рахунком 2:0 завдяки «дублю» Россі; а у фінальній грі проти збірної ФРН він відкрив рахунок, заклавши основу для перемоги італійців з рахунком 3:1. Таким чином значною мірою саме завдяки Россі італійці здобули свій третій титул чемпіонів світу, а сам Россі, забивши шість голів у заключних трьох іграх турніру, став його найкращим бомбардиром. Крім того його визнали найкращим гравцем чемпіонату світу, а згодом й найкращим футболістом Європи і найкращим футболістом світу 1982 року.
За чотири роки, на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці, вже був лише резервним гравцем і жодного разу на поле не вийшов. Після цього турніру за італійську збірну також вже не грав.
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 48 матчів, забивши 20 голів.
Статистика виступів
ред.Статистика клубних виступів
ред.Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1972–73 | «Ювентус» | A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | КЧ | 0 | 0 | - | - | - | 0 | 0 |
1973–74 | A | 0 | 0 | КІ | 1 | 0 | КЧ | 0 | 0 | МКК | 0 | 0 | 1 | 0 | |
1974–75 | A | 0 | 0 | КІ | 2 | 0 | КУЄФА | 0 | 0 | - | - | - | 2 | 0 | |
1975–76 | «Комо» | A | 6 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 6 | 0 |
1976–77 | «Віченца» | B | 36 | 21 | КІ | 5 | 2 | - | - | - | - | - | - | 41 | 23 |
1977–78 | A | 30 | 24 | КІ | 4 | 2 | - | - | - | - | - | - | 34 | 26 | |
1978–79 | A | 28 | 15 | КІ | 3 | 2 | КУЄФА | 1 | 0 | - | - | - | 32 | 17 | |
Усього за «Віченцу» | 94 | 60 | 12 | 6 | 1 | 0 | - | - | 107 | 66 | |||||
1979–80 | «Перуджа» | A | 28 | 13 | КІ | 4 | 0 | КУЄФА | 4 | 1 | - | - | - | 36 | 14 |
1981–82 | «Ювентус» | A | 3 | 1 | КІ | 0 | 0 | КЧ | 0 | 0 | - | - | - | 3 | 1 |
1982–83 | A | 23 | 7 | КІ | 11 | 5 | КЧ | 9 | 6 | - | - | - | 43 | 18 | |
1983–84 | A | 30 | 13 | КІ | 7 | 0 | КВК | 9 | 2 | - | - | - | 46 | 15 | |
1984–85 | A | 27 | 3 | КІ | 6 | 2 | КЧ | 9 | 5 | СУ | 1 | 0 | 43 | 10 | |
Усього за «Ювентус» | 83 | 24 | 27 | 7 | 27 | 14 | 1 | 0 | 138 | 44 | |||||
1985–86 | «Мілан» | A | 20 | 2 | КІ | 3 | 1 | КУЄФА | 3 | 0 | ЛТ | 0 | 0 | 26 | 3 |
1986–87 | «Верона» | A | 20 | 4 | КІ | 7 | 3 | - | - | - | - | - | - | 27 | 7 |
Усього за кар'єру | 251 | 103 | 53 | 17 | 35 | 14 | 1 | 0 | 340 | 134 |
Статистика виступів за збірну
ред.Досягнення
ред.
Командніред.
|
Особистіред.
|
Примітки
ред.- ↑ а б È morto Paolo Rossi: il calcio e l'Italia piangono il simbolo della nazionale Mondiale del 1982
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
Посилання
ред.- Офіційний сайт (італ.)
- Паоло Россі на сайті ФІФА (англ.)
- Паоло Россі на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Паоло Россі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Паоло Россі на сайті Eu-football.info (англ.)
- Паоло Россі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Помер володар «Золотого м'яча» Паоло Россі /Укрінформ, 10.12.2020/