Чадир-Лунзькі яри
Чадир-Лунзькі яри (молд./рум. Râpele de la Ceadîr-Lunga) є пам'яткою природи геологічного або палеонтологічного типу в Гагаузії, Молдова. Розташовані на схід від муніципалітету Чадир-Лунга (лісовий обхід Чадир-Лунга, ділянка 86).[2] Займають площу 10 га,[3] або 45,35 га за деякими останніми оцінками.[2] Об’єктом керує лісогосподарське підприємство «Сільва-Суд» Кагул.[2]
Опис ред.
Яри, розташовані на схід від муніципалітету Чадир-Лунга, загалом мають однорідну геологічну структуру, згідно з дослідженнями, опублікованими геологом І. Суховим у 1976 році.[4] Відкрито відкладення кількох геологічних підрозділів верхнього міоцену, пліоцену та плейстоцену, включаючи понтійські піски, темно-буро-червоні етульські глини з гіпсовими друзами, середньокімерійську кору змін. Під останнім виявлено лінзи вулканічного попелу товщиною до 15 см. Залишків викопної фауни не виявлено, за винятком деяких фрагментів черепашок невідомих молюсків.[2]
Охоронний статус ред.
Постановою Ради Міністрів Молдавської РСР від 08.01.1975 р. № 5 об'єкт взято під охорону держави. Охоронний статус підтверджено Законом № 1538 від 25 лютого 1998 року про фонд природних територій, що охороняються державою.[2] Землевласником пам'ятки природи на момент публікації закону 1998 року було Кагулське державне лісове господарство,[3] тим часом перетворене на лісогосподарське підприємство «Сільва-Суд» Кагул.[2]
Геолого-палеонтологічне відслонення є знаковим у вивченні пліоцену на території Республіки Молдова. Об'єкт використовується геологами та палеонтологами для встановлення стратиграфічних і палеографічних кореляцій.[2]
Станом на 2016 рік заповідна територія не має інформаційної дошки, її межі не визначені. Рекомендуються подальші палеонтологічні дослідження.[2]
Примітки ред.
- ↑ http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=311614&lang=1
- ↑ а б в г д е ж и Postolache та ін., 2016, с. 88.
- ↑ а б Legea nr. 1538 din 25.02.1998 privind fondul ariilor naturale protejate de stat. Parlamentul Republicii Moldova. Monitorul Oficial. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ Kravciuk, I. P.; Verina, V. N.; Suhov, I. M. (1976). Заповедники и памятники природы Молдавии. Chișinău: Știința.
Бібліографія ред.
- Postolache, Gheorghe; David, Anatolie; Pascari, Viorica; Nicora, Igor (2016). Ariile protejate din Moldova. Т. Vol. 1: Monumente ale naturii: geologice, paleontologice, hidrologice, pedologice. Știința. с. 88. ISBN 978-9975-85-058-2.