Чаговець Ростислав Всеволодович

Чаговець Ростислав Всеволодович
Ростислав Чаговець у 1936 році
Ростислав Чаговець у 1936 році
Народився 21 вересня 1904(1904-09-21)
Київ
Помер 11 вересня 1982(1982-09-11) (77 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність біохімік
Alma mater Київський інститут народної освіти
Галузь біохімія
Заклад Київський медичний інститут
Інститут біохімії АН УРСР
Посада Академік-секретар Відділення біохімії, біофізики, фізіології та теоретичної медицини АН УРСР
Звання професор
Ступінь доктор біологічних наук
Відомі учні Халмурадов Аскар Ганійович
Великий Микола Миколайович
Донченко Георгій Вікторович
Членство НАН України
Відомий завдяки: один з фундаторів створення наукової школи у галузі біохімії вітамінів в Україні
Батько Чаговець Всеволод Андрійович
Нагороди Заслужений діяч науки УРСР
Премія НАН України імені О. В. Палладіна

Ростислав Всеволодович Чаговець (21 вересня 1904, Київ — 11 вересня 1982, Київ) — український біохімік. Дійсний член АН УРСР (з 1967). Академік-секретар Відділення біохімії, біофізики, фізіології та теоретичної медицини АН УРСР. Син Всеволода Чаговця.

БіографіяРедагувати

Народився в Києві. Його батько був знаним в Україні літератором і публіцистом, а дядько Василь Андрійович Чаговець — відомим в Україні фізіологом.

У 1925 р. закінчив Київський інститут народної освіти. Після закінчення працював викладачем природознавства у трудовій школі.

У 1932–1950 роках був професором Київського медичного інституту; з 1933 — співробітник Інституту біохімії АН УРСР.

Помер 11 вересня 1982 року. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова діяльністьРедагувати

Праці Чаговця присвячені експериментальним основам вітамінотерапії та застосуванню вітамінів у тваринництві тощо. Монографія «Транспорт жиророзчинних вітамінів», автор 190 наукових праць, з яких низка присвячена філософським питанням біології.

Він був членом редколегій Української Радянської Енциклопедії, «Українського біохімічного журналу», «Вісника АН УРСР», журналу «Вопросы питания».

Ним підготовлено 3 доктори та 15 кандидатів наук.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати